Вся "гидь людська" или школа лицемерия от живых классиков украинской литературы

А скільки стукачів КДБ зараз "перефарбувалися" в щирих і затятих націоналістів... Теоретично припускаю, що серед них дійсно є люди, які покаялися і перекувалися. Але тільки теоретично. На практиці ж все відбувається так, як свого часу писав Степан Бандера: "партійні кадри, кровно зв'язані з большевицьким режимом, будуть йому помагати задавити визвольну революцію, доки почуватимуть до цього силу. Коли ж переконаються, що большевизм приречений на загладу, а революція бере верх, тоді й вони пристануть до неї". Вважаю, що до "перефарбуванців" треба ставитися не менш суворо (а може і більш суворо!), ніж до "нерозкаяних".

Добре, що цю тему було піднято. Дякую.

Пы
Підтримую.+
Підтримайте і мою статтю "Пласт і "Любі друзі""

Порядна людина після всього, що сталося, як мінімум пішла би й не показувався на людях. Але...

Яворивского я читал. Не могу сказать, что он полная бездарь. Всяко даровитее Ковалевского...:)
Ну, а то что он "гидь людьска", как большинство "совписов", что украинских, что русских...
Ну, да...
Шо маемо, то маемо...

Краще вже гидь лицемірства, ніж пиха примітивного графоманства Ковалевського.

Делить общество по принципу "А чем ты занимался до 1991 года?" абсурдно, т.к. общество стопроцентно совковое.Люстрация в украинских условиях невозможна, абсолютное большинство населения было вовлечено в "активную жизненную позицию", и уважаемый автор в том числе носил пионерский галстук, укреплял принципы демократического централизма, проводил политинформации. Или он был отъявленным хиппи-бунтарём в 70-80-е? Если да, то тогда не поверю, что он не был на учёте в психдиспансере или "барабаном" в конторе.
Освобождённый раб никогда не станет свободным человеком, потому как психология у него на всю жизнь рабской останется, а вот тираном и "борцом за идею" заделаться может.

Чесно кажучи весь гнівний пафос автора мене насторожує уже тільки тому, що достатньо знайомий із ним по його публікаціям із його україноненависницьким світоглядом.
Що сказать? Так, мабуть у Яворівського не все гаразд із його минулими і теперішніми ідеологічними поглядами. Я наголошую – ідеологічними. І я тут не збираюсь його захищать. Та і річ не у Яворівському.
Ці нотатки – відповідь скаженому совку який не перестає виливати, відро за відром, бруд на українську дійсність, на українську історію, на українство взагалі.
Візьмемо тіж Кортеліси. Це сто відсотково, писалось із позицій совєтчини, із позицій сталінізму-комунізму із позицій певної ідеології.

Щоб було вкрай ясно – ідеології такої самої анти людської як і ідеологія фашизму. Тоді було все вкрай ясно: сказала партія УПА ворог – все, попробуй сказать інакше. Сказала, що Польський уряд в Лондоні ворог – все, спробуй сказать інше, можеш загриміть у в'язницю. А Катинь хіба не на совісті московських "героїв"? Та чи багато знали совєцькі люди про Катинь і чи були завдання совьєцьким письменникам писать про це? Як би і дали б таке завдання, можете не сумніваться – Москва (русськіє, НКВД) була б чиста, поляки самі в тому винуваті. Те саме і з історією більш давньою. Наприклад тлумачення подій пов'язаних із Мазепою.

Повторюю весь світ, всі події в світі, в СССР (а СССР – це крайня форма русського шовінізму) сприймались із позицій пануючої московської комуно-фашистської ідеології. Та це дещо абстрактно. Конкретно, всі повинні були діяти, жити з огляду на цю ідеологію.
І цій ідеології багато хто служив і таємно (в органах) і відкрито – як Яворівський. То були такі часи. Тобто писать доноси, писать предвзято, і тільки з позиції пануючої ідеології про будь які події.
Розкажу про один випадок із свого життя.

Люди старшого віку пам'ятають, що при совєтах були ленінські суботники. Так от, десь в році 1974-му, я працював на одному великому заводі в Запоріжжі. І, як водилось тоді, на одну із квітневих субот оголосили суботник. Народ не дуже-то й полюбляв працювати задарма, невдоволення висловлювалось глухо і переважно натяками. А от троє хлопців взяли, та й не прийшли на цей суботник. Вони були комсомольцями. Ви не уявляєте який адміністративний гамір із цього вчинка вийшов. Їх визвали до начальника цеху, і там давали прочухана: зняли премію за місяць, відпустку перенесли на зиму і одного, який стояв в черзі на квартиру, перенесли в самий хвіст. Зібрали комсомольські збори і вилучили їх із комсомолу

Я теж як комсомолець, був присутній на тих зборах і голосував за їх виключення. Так, з позицій сьгоднішнього, вільного неідеологізованого життя, життя яке базується на загальнолюдських цінностях, я злочинець. Принаймні малодух.
Будете кидать в мене каміння? Що ж, буду терпіть.
Але за всіх святих, не треба повертать назад, в те огидне минуле, коли людина майже кожного дня повинна була укладати угоду із своєю совістю. (Ковалевський мабуть таки не укладав. І з чим?)

А чи не туди зве нас автор статті? Тоді люди були рабами пануючої ідеології. Це огидно і принизливо для людини. Для вільної людини. Але хоч якось її виправдовує.
А що може виправдати автора цієї статті, що він і досі сидить в окопі виритім провідниками комуно-фашистської ідеології, московського руського шовінізму? І чи не візьме його коли-небудь за горло його совість? Може й ні, не візьме. Бо он скільки совків живе і пишається своїм совьєтським минулим.
І ще. Яка б не була наша українська історія, то це наша історія. Які б люди, хороші, чи погані її не робили, то це наші, українці. Ми їх самі і похвалимо і засудимо і це нам вирішувать – українцям, а не нахабним совкам.

Поганий Ющенко, чи гарний, ми самі це вирішим. І вирішим де він був поганий, а де гарний.
І все зробимо щоб те огидне совьєтське минуле не повернулось до нас ніколи. Щоб людина, її вчинки, її доля не залежала від будь якої ідеології, а формувалась на основі національного почуття, та гордості за свою батьківщину. Слава Україні!

Анониму:"Будете кидать в мене каміння? Що ж, буду терпіть." – не только камни бросать буду, но и @бальник бы при встрече набил.
Лично меня в октябре далекого 1983 года вызывали в КГБ и говорили: "А ведь Вы вполне наработали уже на статью 62 УК УССР"Антисоветская агитация и пропаганда"). Я стал после этого стукачом? Стал осторолжнее в разговорах с мерзавцами вроде анонимов? Конечно – у меня уже семья была.
За статью я поставил жирный плюс. Мог бы, поставил бы два плюса.
Обратите внимание – рекордное количество анонимных комментов. Вот оно, мля, постсоветское общество: был бандитом – стал успешным бизнесменом, был ГБ-шным стукачом – стал патриотом-националистом.

В продолжение предыдущего поста – описка: "нет" после первого знака вопроса не поставил. Я не стал стукачом, меня не отправили в психушку, но я еще больше возненавидел скопище особей под названием "советские люди". И из этого скопища. а также их потомков можно создать демократическое общество?! Все равно. что из дерьма – пулю.