Зазвичай обговорюється конкретна геополітична ціль (хоча й теоретична) – наприклад можливість створення і існування Балто-Чорноморського регіону. Саме вищезазначена тематика і була ціллю для обговорення на літній школі з геополітики, що проходила з 07.07.08 по 11.07.08 у живописному селищі Лосєво, що за 82 км від Ст.-Петербургу. Українська делегація у кількості 8 чоловік мала змогу відвідати даний захід за фінансової підтримки Фонду "Відродження" та організаційної – Клубу Молодих Дипломатів України.
Учасники – це молоді люди, здебільшого, віком від 20 до 27 років, проте в більшості вони вже не просто студенти та аспіранти, що цікавляться політикою, а керівники громадських організацій, політичних партій (молодіжних), люди, що працюють в державних установах різних країн. Рівень їх освіченості досить великий, що змушувало лекторів на повну показувати свій високий рівень знань та досвід.
Лектори – це експерти із різних сфер міжнародної політики: професори провідних університетів, колишні депутати та заступники міністрів.
Викладання або зустрічі зі студентами є досить поширеною практикою серед політичних діячів, провідних науковців і т.д. Безумовно, ці зустрічі є надзвичайно важливими як для студентів так і викладачів. Якщо уважно читати роботи "заслужених геополітиків" різних часів або слухаючи доповіді політиків, дипломатів, науковців, дуже часто можна побачити або почути фразу "під час зустрічі зі студентами...", "мої студенти допомогли мені зрозуміти дуже важливу річ". Згадаємо загальновідому "Велику шахівницю" – ще на початку ми читаємо, для кого вона найперше призначена – "для моїх студентів". Найважливіші у світі промови не рідко виголошуються спочатку перед молодими людьми в університетах, а деколи саме молодь чула перші дзвіночки великих епохальних змін – Фултонська промова Черчилля – подія, з якої прийнято вести початок холодної війни; американські президенти часто виступають у найвідоміших ВУЗах США та інших країн світу і т.д. Молоді люди є тією публікою, що може критично оцінити нову ідею, теорію, відшліфувати її у руслі інноваційних поглядів, доповнити тенденційним змістом, сприйняти її або повністю заперечити. Проте не зважаючи на шкільний формат, даного типу заходи здебільшого не носять великого змістовного навантаження, а покликані показати політичні підходи різних держав до зазначеної проблеми і по можливості дійти до спільного знаменника.
Літня школа, що відбувалась в селищі Лосєво не залишила байдужих. Цьому сприяв ряд факторів: яскраві виступи лекторів, неординарні особистості як серед учасників так і серед доповідачів, поєднання робочого і достатньо жорсткого графіку навчання із невимушеною атмосферою вечірнього відпочинку.
Серед лекторів були такі відомі люди як Сергій Маркедонов, одіозний, та від того не менш професійний, екс-керівник адміністрації Путіна з міжнародних зв'язків, Модест Колєров, представники політичних партій та владних установ з Литви, Латвії, Естонії, Польщі і т.д. Деякі лектори займали надзвичайно жорстку й непоступливу позицію стосовно гострих тем україно-російських відносин. І тому, в таких моментах досить важливо бути "дипломатом" і намагатися зрозуміти не емоції, а саму суть того, про що говорить лектор. Потрібно відзначити високий рівень українських експертів, серед яких були Олексій Гарань, Валерій Чалий, Володимир Дубовик, виступи яких нерідко закінчувались шквалом оплесків.
Загалом дискусії, що відбувалися під час пленарних засідань, незважаючи на проблемність обговорюваних питань, були досить змістовними та тактичними. А високий градус, який нерідко зашкалював під час екскурсів в історію, вдало охолоджувався модераторами.
Учасники школи так і не дійшли до спільного висновку. Об'єктивним поясненням цього, мабуть, є стратегічні завдання кожної з країн, представники яких брали участь у вищезазначеному дійстві. Адже кожна з держав має свої погляди на Балто-Чорноморський регіон і своє місце у ньому, і вони рідко збігаються з поглядами інших. Ми ж, у свою чергу, маємо робити усе можливе, щоб Україна не загубилася на карті цього нового геополітичного проекту.
