Скільки коштує "джинса" від "Громадської сили" та "Громади", яка регулярно демонструється в ефірі місцевого телебачення й виходить у друкованих виданнях, і чи не соромно лазаренківцям піаритися на людських бідах, інвалідах, дітях з обмеженими можливостями? Такі питання автор цього матеріалу поставив керівнику "Громсили" та міської парторганізації "Громади", депутату-бізнесмену Дніпропетровської міськради Загіду Краснову (дивись на фото).
- Я можу доповнити цей перелік, – відповідає Краснов. – Окрім цього я ще встановлюю теплові лічильники в будинках, через що їхні мешканці економитимуть на сплаті за послугу – вони сплачуватимуть у два з половиною рази менше. Замість міських комунальних служб, я ще займаюся ремонтом дахів, ліфтів, під'їздів, аби людям краще жилося. В тому числі допомагаю і інвалідам, яких ігнорують наші соціальні служби. Я закликаю всі громадські організації наслідувати цей приклад. Нехай вони теж роблять це з відеокамерами – головне, аби добрі справи робилися на благо суспільства, городян. Як на мене, то це краще, ніж пусті промови, за якими нічого немає. Я це кажу абсолютно щиро.
- Але такі сюжети, подібні один до одного, якими ваша "Громадська сила" заполонила місцевий телеефір, в яких ви то візочок інваліду даруєте, то дітям у садочок телевізор придбаєте або якісь гостинці приносите чи медичну установу обладнанням ощасливлюєте і розповідаєте, які ви хороші, а протягом репортажу і в кадрі, і за ним вам гімни співають й низько схиляються у вдячності – чесно кажучи, сприймаються двояко. Іншими словами, добра справа, зроблена вами, затьмарюється піаром, який ви робите навколо неї...
- А ви підійдіть до тих людей, які отримують цю допомогу, поцікавтесь в них їхньою думкою, спитайте, як вони це сприймають, – зауважує лазаренківець. – Може комусь це і не подобається – залежно від політичних чи навіть особистісних симпатій чи антипатій стосовно тієї чи іншої сили, конкретного діяча.
- Якби такі, як ваші ролики, крутили б помаранчеві, вони були б мені однаково неприємні...
-...Я не можу вимагати від всіх однаково позитивного ставлення до себе чи організації, яку представляю. Якщо ви оцінюєте нас негативно – будь ласка, а ми будемо продовжувати робити свою справу. І наша організація саме для цього і створена і однією з причин, за якою ми це все показуємо по телебаченню, є намагання привернути увагу до благодійництва інших підприємців, таких як і ми. Вони є в місті і поступово до нас приєднується – кожного тижня на контакт виходять 1-2 нових бізнесмени.
Отже ми і надалі розвиватимемо нашу благодійну діяльність і меценатство, оскільки бачимо в цьому користь для людей.
- Ви проплачуєте ефірний час для таких відеороликів?
- Ні, навіщо? Хочуть – демонструють, не хочуть – не демонструють. Якщо ви особисто захочете написати про такі акції – напишіть, ми вам скажемо спасибі. Не хочете – як хочете.
- Я до вас зверталася, ви мені ніяк не допомогли! – несподівано приєднується до бесіди, яка проходила в кулуарах міськради у день чергової сесії, одна сивочола жіночка. –... Моя сім'я вже 9 років живе-бомжує на вулиці, мати – учасник війни... Не перебивайте мене, будь ласка!
- Я вас слухаю уважно, – заспокоює Краснов.
- Мій син триразовий чемпіон України зі спортивної гімнастики, у нього трапилися негаразди зі здоров'ям – в нього проблеми із зубами, у нас немає коштів на лікування. Сину не сплачують допомогу, я – мати одиначка, він у мене як сирота... – бідкається жінка, переходячи на плач.
- Такі питання ми вирішуємо відразу, – говорить Краснов.
- Яким чином?
- Елементарно, – відповідає Краснов і знову звертається до журналіста. – Ну, що ви скажете, допомагати їй чи ні?
-...Обов'язково, якщо є такі можливості, але не зайвим було б трохи збавити оберти в піарі, а то від таких телесюжетів вже нудить. І в Євангелії від Св. Матвія у главі 6 мовиться:
"1 Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.
2 Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри..."
- Згоден, – перериває мене депутат-бізнесмен саме на цьому слові. – тільки ви забули одну річ: я не даю милостиню, як йдеться в Євангелії. Милостиня – це щось таке, не зовсім...
- Але ж ви займаєтесь благодійністю, а це, як на мене, дуже близько по суті до того, про що йдеться в наведеній цитаті...
- Я не даю милостиню, а допомагаю людям.
- І те, й інше – добра справа. І як на мене, в Біблії йдеться саме про це. Отже моє запитання в тім, чи годиться настільки потужно рекламувати свої добрі справи, як це робите ви? Постійно перебувати серед відеокамер й диктофонів журналістів при черговому благочинному акті?
- Так от для того, аби ці добрі справи примножити, я повинен про це розповісти, показати... щоб спонукати своїм особистим прикладом інших заможних людей, щоб вони прийшли до нас в організацію, об'єднались навколо неї. І нехай би їх показували! Найголовнішим тут виступає сам факт звершення добрих, корисних для людей справ. А після цього – нехай вони про себе навіть пісні складають! Вони своє зробили.
- Але ж ви, окрім того, що заможна людина, успішний бізнесмен – ще й політик, тож займаєтесь благодійністю не заради лише доброї справи як такої – ви ж розраховуєте отримати за це політичні дивіденди! Хіба не так? Як з цим бути?
- А чому ви не ведете мову про тих політиків, які хочуть та й, власне, отримують все взагалі ні за що – тільки за рахунок брехні отримують політичні дивіденди практично на порожньому місці? Отже виходить, що політики діляться на тих, хто хоче отримати дивіденди, а тому щось роблять і рекламують себе; й тих, хто хоче досягти успіху, не докладаючи до цього жодних зусиль. Значить я один з тих, хто з першої категорії.
Олексій МАЗУР,
Дніпропетровськ.
