

Хвиля протестів проти політики Китаю прокотилася багатьма країнами, не стала винятком і Україна. В нас акції протесту проти китайського комуністичного терору щодо народу Тибету розпочались 8 квітня під львівською Ратушею. Молоді люди грою на екзотичних музичних інструментах, різнокольоровими прапорцями та плакатами висловлювали підтримку народу Тибету, який прагне жити у злагоді зі своїм віковічним розумінням духовних цінностей та свободи. Учасники мітингу роздавали перехожим друковану інформацію про події в Тибеті, після того, як 1950 року туди вторглися війська армії Китаю. Перехожі з розумінням ставились до вимог демонстрантів, адже в часи окупації України саме підтримка громадян инших держав прагнень українського народу до Свободи були такими цінними для нас, українців.
Як заявляли учасники мітингу, українська влада повинна приєднатися до підтримки тибетців, права яких порушуються. Вони передали звернення до депутатів Львівської міської Ради, вимагаючи від них винести відповідне рішення, а також передати звернення далі – до Верховної Ради, уряду та президента.
Віктора Ющенка у світі ще донедавна вважали поборником прав людини та свободи народів. Сьогодні в його безпосередній компетенції, як президента, лежить обов'язок формувати зовнішньополітичну позицію нашої держави у відповідності до цінностей нашого народу. На жаль, офіційна Україна "не помічає" грубого порушення прав людини в Тибеті, та не може сформувати позицію щодо права тибетців на самовизначення.
Таким чином учасники демонстрації у Львові та инших подібних акцій висловлюють вимоги найперше до української влади – сформувати позицію незалежної держави Україна щодо окупаційної політики КНР в Тибеті.
Незадовго до акції у Львові ініціативна група вчених та громадських організацій звернулась до міністерства закордонних справ України з таким запитом щодо можливого приїзду в Україну Далай-лами: "...Візит планується як світський захід – презентація книги Далай-лами "Етика нового тисячоліття", яку ми плануємо видати українською мовою. Також в програмі можливі лекції на теми екології, тибетської медицини тощо. Планується відвідування Києва та Харкова. З цього приводу ми ведемо перемови із представниками Далай-лами. На їх прохання ми хочемо з'ясувати попередню позицію МЗС із зазначеного питання... Вважаємо, що візит такого відомого громадського діяча буде сприяти формуванню позитивного іміджу України у світі та Европі". У відповіді ж міністерства зазначається: "...Беручи до уваги неспокійну ситуацію в Тибеті, а також її оцінку китайською владою... приїзд в Україну Далай-лами на офіційне запрошення української сторони може бути розцінений як недружній крок по відношенню до КНР і призвести до погіршення українсько-китайських відносин, призупинення двосторонніх контактів на вищому рівні, скасування перспективних українсько-китайських проектів... Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що упродовж 2008 року передбачено проведення низки візитів на вищому рівні між Україною та Китаєм, у тому числі візит Президента України В.А. Ющенка до КНР під час церемонії відкриття ХХІХ літніх Олімпійських ігор... настійно рекомендували б утриматися від організації візиту в Україну Далай-лами".
Ірраціональний страх перед Китаєм притаманний українським структурам різного штибу. Всі пам'ятають, як недостойно повела себе Києво-Могилянська академія, що полюбляє кітчитись власною позірною незалежністю та повагою до свобод, коли в останні місяці президентства в НаУКМА В'ячеслава Брюховецького згорнула фотовиставку присвячену Далай-ламі ХIV. Таку позицію тоді публічно, в ЗМІ було пояснено тиском на український національний університет зі сторони китайської амбасади в Україні. Дивно, що тодішнє керівництво МЗС в особі міністра Яценюку ніяк не відреагувало на подібні дії китайських дипломатів, що навряд чи сумісні з їх статусом.
У той час, як країни Евросоюзу та инші розвинені країни засудили дії китайського керівництва, Україна продовжує спокійно спостерігати, вважаючи, що ефемерні економічні та політичні інтереси в Китаї можуть бути важливішими за життя людей, цінність прав і свобод людини. Чи це також частина якогось невідомого громадськості дивного плану з реалізації програми евроатлантичної інтеграції України? І чому "ставлення Китаю" визначає позицію України? І чи має тоді офіційний Київ обурюватись, коли позицію Німеччини та Франції щодо перспектив членства України в НАТО вирішує "ставлення" іншої держави з імперськими традиціями – Росії?

Незабаром Китай прийматиме літні Олімпійські ігри. Втім цивілізований Світ, здається, вже висловив свою "дипломатичну" позицію щодо подій у регіоні, зокрема і через бойкот ігор найвищими посадовцями, лідерами держав. Бажання Віктора Ющенка як громадянина відвідати Олімпійські ігри можна зрозуміти, однак таку позицію Президента України редакція "Европи" розуміти відмовляється. Тим контрастніше видно недалекоглядність рішення про поїздку 08.08.08 р. Президента Ющенка до КНР на тлі позицій лідерів держав, в спілку з якими, нібито, прагне Україна. Давно мало б стати зрозумілим – перспективи евроатлантичної інтеграції України лежать не в підписані різного роду "планів дій", "дорожніх мап" тощо, а в практичному розумінні та поділянні спільних цінностей та визначенні спільних пріоритетів.
Майже одностайно проголосував за бойкотування урочистої церемонії відкриття літніх Олімпійських ігор в Пекіні Европарламент. Депутати вважають, що лідерам европейських країн не слід туди їхати, якщо Китай не почне перемовини з Далай-ламою про нормалізацію ситуації в Тибеті. Офіційна Україна продовжує сама себе відносити до "не зовсім" европейських країн?
Позиція Европарламенту знайшла підтримку у багатьох лідерів Европи. Зокрема, не поїдуть до Пекіну на відкриття ігор прем'єр-міністр Великобританії Гордон Браун, президент Франції Ніколя Саркозі, канцлер ФРН Ангела Меркель, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, президент Чехії Вацлав Клаус, проігнорує ігри й уряд Австрії та инші.
Спадкоємець британського престолу принц Чарльз свій бойкот Олімпійських ігор напряму пов'язує з політикою Китаю щодо Тибету. У листі, надісланому представникам руху за вільний Тибет заступником секретаря принца Уельського, повідомляється, що принц не збирається їхати на Олімпійські ігри в Пекін. В документі також зазначається, що принц Чарльз виявляє зацікавленість до справ Тибету і був би радий зустрітися з главою тибетських буддистів Далай-ламою
Проінформував китайський уряд, що він не збирається бути на церемонії відкриття Олімпійських ігор у Пекіні й Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, пояснивши це "напруженим робочим графіком". Імператор Японії Акіхіто та члени його сім'ї також не зможуть приїхати на відкриття Олімпіади в Пекіні через ситуацію в Тибеті.
Втім є й инші причини, крім терору в Тибеті, чому світове співтовариство закликає не відвідувати Олімпіаду в КНР. Список претензій до Китаю достатньо обширний. Впливові правозахисні організації, а також деякі політики і державні діячі, звертали увагу на те, що в Китаї постійно порушуються права людини, масово проводяться насильницькі аборти і стерилізації, переслідуються інакодумці, практикуються тортури. Звучать документально підтверджені звинувачення в тому, що китайська влада проводить операції з вилучення внутрішніх органів у релігійних дисидентів та инших ув'язнених.
Організація "Human Rights Watch" констатує, що останніми роками ситуація з правами людини в Китаї стабільно погіршується, не дивлячись на те, що в 2000 році, щоб отримати право на проведення Олімпіади, Пекін обіцяв поліпшити ситуацію в цій сфері, та звертає увагу на той факт, що напередодні Олімпіади 1,5 мільйона пекінців силою вигнали з їх будинків, щоб побудувати олімпійські об'єкти.
Американський режисер Стівен Спілберг відмовився від посади радника з проведення церемонії відкриття і закриття Олімпійських ігор в Пекіні на знак протесту проти співробітництва Китаю із Суданом, звинувативши КНР в поставках зброї до Судану. Спілберг вказав на небажанні китайської влади вплинути на уряд Судану, аби було покладено край стражданням сотень тисяч людей в провінції Дарфур. В результаті п'ятирічного конфлікту в Дарфурі вбито біля 200 тисяч людей, два мільйони стали біженцями. Судан, який володіє багатими запасами нафти, експортує біля 2/3 свого палива до Китаю. Пекін, в свою чергу, підтримує його дії в Раді Безпеки ООН.
А, наприклад, екс-музикант групи "Beatles" Пол МакКартні закликав до бойкоту Олімпіади після того, як по британському телебаченню був показаний документальний фільм про те, як в Китаї поводяться з кішками і собаками, хутро яких йде на виготовлення хутряних виробів.
Гарантії прав людини – не єдине зобов'язання, якого не дотрималась КНР, з взятих на себе "під чесне слово" в обмін на рішення провести літню Олімпіаду 2008 року в Пекіні. При виборі місця її проведення Міжнародний олімпійський комітет, зокрема, хвилювала чистота пекінського повітря. Незалежні експерти ставлять під сумнів будь-який прогрес китайської влади у поліпшенні екологічного стану в столиці КНР. А президент МОК Жак Рогге попередив, що, можливо, через поганий стан повітря в Пекіні доведеться по ходу Олімпіади відкласти марафон та инші змагання, які вимагають витримки.
Свободи ж вибору, здається, не мають не тільки поневолені тибетці, а й, скажімо, спортсмени. Спонсори багатьох національних збірних нічого проти не мають громадянської позиції своїх державних керманичів, але не хочуть втрачати вкладених величезних коштів.
Так, офіційним спонсором американської олімпійської команди є відомий виробник спортивного одягу "Nike". "Наше керівництво, безперечно, цілком за захист прав людини, але сума контракту настільки велика, що збірна США поїде на ігри в Пекін за будь яких умов", – заявили в прес-службі компанії. Чимось нагадує відповідь вітчизняного МЗС...
Трагедії минулого, на жаль, так і не зробили загальнозрозумілою аксіому, що ніякі "суми контрактів", ніякі "перспективні проекти" не важать нічого, коли йдеться про дотримання прав людини та цінність свободи народу.
