Колишній прем'єр та лідер Дніпропетровщини Павло Лазаренко й очолювана ним "Громада" в оцінках дніпропетровських журналістів, аналітиків, партійних активістів, громадсько-політичних діячів.
Підбірка авторських матеріалів (уривки), опублікованих на персональному Інтернет-сайті журналіста (http://spetskor.dp.ua) протягом 2005-2008 рр.
***
"Найцінніший свідок – мертвий свідок"
/П.І. Лазаренко під час телефонного мосту з Сан-Франциско на ДОДТРК, 2005р./
"Гибралтар – Лабрадор,
За окном крадется вор."
/В. Бутусов./
***
Павло Лазаренко: "Найцінніший свідок – мертвий свідок"
(2005 р.)
Павло Лазаренко не має капіталів – про це, відповідаючи на поставлене СПЕЦКОРОМ запитання, Павло Іванович повідомив телефоном з Сан-Франциско під час чергових "Теледебатів" на "51 каналі". Серед іншого він також поінформував, що кінцеву крапку в "справі Лазаренка" ймовірно буде поставлено в грудні поточного року, орієнтовно 16-18 числа. А ще, говорячи про тих, для кого є небажаним його повернення, сказав, що в їхньому числі не лише Кучма і кучмісти, але й колишні його (Лазаренка) партнери. При цьому Павло Іванович акцентував на певній небезпеці для себе, зазначивши, зокрема, що "найцінніший свідок – мертвий свідок".
Ведуча передачі Віталія Шилова: Мой первый вопрос касается сообщений ряда Интернет-изданий о переносе на 3 марта судебного заседания по вашему делу...
Лазаренко: Кому-то очень захотелось, чтобы так случилось. Есть предположение, что это сделали наши соперники – запустили дезинформацию. Предположительно слушание состоится 16-18 декабря 2005 г. Еще до конца этого года будет поставлена окончательная точка в моем "деле".
Олексій Мазур, "СПЕЦКОР": Павло Іванович, скажіть, будь-ласка, якщо ви не причетні до жодного фінансового злочину, до жодної махінації, що вам інкримінують, звідки тоді у вас такі капітали, які ви маєте, звідки такі статки?
Лазаренко: Про які капітали взагалі може йти мова? Я займався бізнесом виключно до 95 року. Був бізнесменом середньої руки. Після того, як Кучма разом зі своїм зятем зруйнував весь капітал, сьогодні я не займаюсь бізнесом і взагалі про якісь капітали розмова недоречна.
Андрій Богатирьов, газета "Наше місто": Павел Иванович, подождите. В продолжение вопроса моего коллеги: вы считаете, что должность представителя президента и председателя облсовета – это бизнес? Если я не ошибаюсь, вы именно эти должности занимали до 95 года, до перехода в правительство...
Лазаренко: Начиная с 90-го года создал на Днепропетровщине одно из первых фермерских хозяйств. В 91-92 гг. создал несколько фирм, которые занимались бизнесом. После того, как занял государственную должность, весь мой бизнес был передан в управление и я, начиная с этого момента, не руководил своими компаниями, не делал никаких распоряжений, не подписывал соответствующих документов. Начиная с 95 года, бизнес Лазаренко был полностью прекращен.
Володимир Овдін, газета "2000": Учитывая текущую ситуацию в стране, каковы ваши политические амбиции, планы?
Лазаренко: Появилась существенная возможность быть зарегистрированным на выборы в Верховный Совет. Конкретно в моем случае украинское законодательство не предусматривает этого, но Европейский Суд принял решение по господину Мельниченко: он обязал отменить решение Верховного Суда Украины и ЦИК. Насколько мне известно, Верховный Суд рассмотрит данный вопрос до конца ноября текущего года, и открывается вполне реальная возможность Лазаренко, Мельниченко, Ельяшкевичу и другим политэммигрантам принимать участие в выборах. Моя цель – победа "Громады" и блока Лазаренко на выборах и работа исключительно в Верховном Совете.
Шилова: Какие у вас отношения с Николаем Швецом и поступало ли ему либо от него предложение войти в "Громаду"?
Лазаренко: Он государственный деятель, председатель облсовета и у меня к нему уважительное отношение. Считаю, что грубейшей ошибкой Кучмы было его решение отправить Николая Антоновича в отставку с поста главы облгосадминистрации и назначить вместо него "киевского варяга" Яцубу. Местный руководитель отстаивает интересы своего региона, если же он из Киева, то его действия на 99 % расходятся с интересами области. По поводу второй части вопроса: нет, не предлагал, данная тема не обсуждалась.
Андрій Золотарьов, політолог: Кому сегодня неугодно возвращение Павла Лазаренко в Украину, кто ваши оппоненты и кому вы можете протянуть руку для налаживания сотрудничества?
Лазаренко: К сожалению, тех, кто не желает моего возвращения, довольно много. Я являюсь носителем очень важной, ценной информации. Она касается не только Кучмы и кучмистов, но и бывших моих партнеров по работе. Это всегда опасно. Есть такая поговорка: "Самый ценный свидетель – это мертвый свидетель". В отношении возможного сотрудничества... "Громада" исповедует социал-демократию и нашими потенциальными союзниками являются те партии, которые разделяют эту идеологию.
Шилова: А входит ли в число "неждущих" вашего возвращения Юлия Тимошенко?
Лазаренко: Предполагаю, что да. Думаю, что ее не обрадует активное участие "Громады" в избирательной кампании вообще и на Днепропетровщине в частности. И это – абсолютная истина. Мы являемся очень серьезными соперниками. Вы абсолютно правильно поставили вопрос, на который я дал четкий ответ.
Шилова: На чей электорат будет претендовать "Громада"?
Лазаренко: У нас есть свой "громадовский" электорат, который у нас и был. Нам есть что сказать людям. Есть конкретная программа. Чей это электорат будет? Всех понемножку. В наибольшей степени мы отберем голоса у Народной партии, БЮТ, Партии регионов.
Золотарьов:...Планирует ли "Громада", в свое время первой из партий использовавшей в избирательной кампании фактор регионального патриотизма, применить его и в нынешних парламентских гонках?
Лазаренко: Это является первейшим программным пунктом блока Лазаренко "Громада". Мы будем отстаивать региональные интересы, позицию, защищая прежде всего днепропетровчан... Кто будет в списках Партии регионов? 97 % представителей Донецкой области. Попади они в парламент, будут ли они защищать, отстаивать интересы Днепропетровщины? Конечно же нет. Региональный принцип – главный принцип блока Лазаренко.
Павло Іванович Юлії Володимирівні не конкурент
/2006 р./
В агітаційній продукції за Павла Лазаренка серед інших слоганів можна, наприклад, зустріти такий: "Його повернення не хоче Тимошенко". В чому, власне, проблема, що мається на увазі і чому саме Юлії Володимирівні не вигідне повернення Павла Івановича, – про це, користуючись нагодою, після прес-конференції, присвяченої презентації кандидата на посаду мера від Лазаренка – керівника АНД-района Дніпропетровська Андрія Біжка, СПЕЦКОР поцікавився у голови міського виборчого штабу Блоку Лазаренка, депутата міськради Загіда Краснова.
СПЕЦКОР: В чому логіка подібних тверджень? Чим Павло Іванович може завадити Юлії Володимирівні? Ви думаєте, що цих два політика мають поділити єдиний електорат?
Краснов: Справді, якась частина електорату БЮТ відходитиме до Блоку Лазаренка, як, власне, і від Партії регіонів. Якщо ви помітили, повернення Лазаренка не хоче і Луценко...
СПЕЦКОР: У Юлії Тимошенко – помаранчевий електорат, прихильники Майдану. Хіба можливо, щоб яка-небудь його частка відійшла до Лазаренка?
Краснов: По-перше, Майдан виступив проти Кучми. Лазаренко виступив проти Кучми набагато раніше, першим, тоді, коли всі "спали". По-друге, думаю, не слід пов'язувати цьогорічні вибори з Майданом. Я сам був на Майдані, але до чого він до майбутніх парламентських виборів?... До того ж, що конкретно зробила Юлія Тимошенко для нашого міста, області? Я можу сказати, що зробив Лазаренко...
СПЕЦКОР: Тимошенко боролася за демократію, свободу, за системні політичні зміни в країні на користь всього українського народу.
Краснов: Це лише гасла... Вона нічого не зробила для нашого регіону за той час, коли перебувала на посаді віце-прем'єра, Прем'єра. Не дала грошей ні на будівництво метро, ні на жодне інше будівництво... Я не ідеалізую Павла Івановича. Але він є справжнім регіональним лідером, якого на Дніпропетровщині не було до того і після.
СПЕЦКОР: Свого часу на Тимошенко теж були всілякі гоніння, в тому числі кримінальне переслідування. Одначе вона нікуди з України, на відміну від Павла Івановича, не тікала.
Краснов:...У всьому, в чому звинувачують Лазаренка, можна звинувачувати і Тимошенко. Вона була його підлеглою.
СПЕЦКОР: Але ж на відміну від Павла Івановича Юлія Володимирівна знайшла в собі мужність залишитися в Україні.
Краснов:...Вона ж не поїхала в Москву, щоб її там "закрили", її б там заарештували. А цього – спіймали...
Остання відповідь Загіда Краснова в цьому бліц-інтерв'ю здається більше ніж туманною і важко піддається коментарю. Щодо інших тез, висловлених депутатом, то СПЕЦКОР вважає за необхідне зробити наступну репліку.
Тимошенко була одним з найдієвіших лідерів Майдану, значення якого в історії України неможливо переоцінити. Раніше Леді Ю готувала грунт під цю визначальну подію, що прославила Батьківщину у всьому світі, беручи найактивнішу участь в акціях "Україна без Кучми!", "Повстань, Україно!". Якщо це, за Красновим, лише "гасла", які нічого не варті у порівнянні з фінансуванням метрополітену, то можна лише щиро співчувати наївній примітивності суджень міського депутата. До речі, а як щодо 10 млрд. гривень, які були стараннями Тимошенко виведені з тіні за часів Кучми і 50 млрд.- у минулому році? Це те ж "гасла"? Це теж з розряду "нічого конкретного"?
"Павло Іванович першим виступив проти Кучми"... Яким чином? Сміливо, на знак протесту, драпанувши з рідної України? Юлія Володимирівна боролася з кучмізмом, не залишаючи Батьківщини. Не зламали жінку, яка у своїй сміливості могла б дати фори багатьом представникам сильної половини людства, і перебування за гратами.
Юлія Тимошенко, на відміну від регіонального Павла Івановича – лідер такого масштабу, якого Лазаренку ніколи не досягнути. Отже всіляке роздмухування вигаданого ним самим образу конкурента Тимошенко, для якої його поверенення є таким небажаним, ніщо інше як відчайдушна спроба бодай хоч трохи набрати якихось політичних очок, підвищити рейтинг. Цим Павло Іванович ніби промовляє: "Проти мого повернення сама Юлія Тимошенко! Бачите, який я насправді впливовий, масштабний!". Це просто блєф. В той час, як міжнародна спільнота визнає Юлію Володимирівну "Людиною року Східної Європи" й третьою за впливовістю жінкою в світі, Павло Іванович за океаном вже котрий рік поспіль ніяк не може владнати свої стосунки з правосуддям.
Як би там не було, а виступаючи на місцевому телебаченні і відповідаючи на запитання щодо її ставлення до персони Лазаренка, Ю.В. Тимошенко сказала, що Павло Іванович справді постраждав ще й від того, чого не робив, що на нього було вилито багато бруду, і вона стала єдиною, хто не погодився давати на Лазаренка неправдиві покази, хоча їй це настійливо пропонували в СІЗО. Для того ж, аби врятувати свої шкури, багато чоловіків, не вагаючись, пішли на наклепи.
Тож перед тим, як спрямувати в Юлію Володимирівну чергові критичні стріли та супроводити це зверхньою й грайливою іронією з приводу і без, як це часто можна почути й побачити на місцевому ТБ, окремим з числа послідовників панамського сина українського народу не зайвим було б згадати джентльменство політика-жінки по відношенню до політика-чоловіка.
Та найприкріше, що "лазаренківці" – це такий же "донецький" клан по своїй суті, тільки дніпропетровський і набагато слабший. Сповідуваний командою-корпорацією Лазаренка регіоналізм не сприяє зміцненню національної Єдності і Соборності, на захист яких, в тому числі, став Майдан. Тому якщо серед членів команди і є ті, що були на Майдані, то чи розуміють вони глибинну суть ПОДІЇ, учасниками якої їм судилося стати? Можливо, деякі особи і прикрашають собою команду Лазаренка, але це не те товариство, яке може прикрасити їх.
"До чого Майдан до наступних парламентських виборів?" – не второпає Краснов. Це запитання зайвого разу підтверджує випадковий і тимчасовий характер його перебування серед помаранчевих. МАЙДАН для волелюбних українців – це те, що зігріватиме їхні серця і слугуватиме орієнтиром все подальше життя. І кожні нові вибори, а не лише наступні парламентські, означатимуть для них можливість наблизити країну до проголошених Майданом ідеалів.
Хто "замовить" Павла Лазаренка?
/2006 р./
Місцева організація Української Народної партії заявила про свою опозицію до обласної ради й органів самоврядування в містах і районах та виступила за розпуск облради як недієздатної, адже вона не діє з тих пір як була обрана, протягом останніх чотирьох місяців. Відповідний лист з обгрунтуванням пропозиції направлено до Президента України.
"Останні події в Україні мають характер реваншу вчорашніх прокучмівських сил з яскраво вираженими антиукраїнськими програмовими засадами, – йдеться в розповсюдженій заяві ДОО УНП. – Риторика про об'єднання України під синьо-червоно-помаранчевими прапорами – ніщо інше, як прикриття наступу на завоювання демократії, свободи слова та українську державність.
Місцеві ради Дніпропетровської області, де переважну більшість отримали кланові олігархічні блоки та партії, не здатні до конструктивної праці. Найкращим свідченням цього є ситуація в обласній раді, яка взагалі чотири місяці не може почати працювати, до того ж всі сторони конфлікту вдаються до брудного політиканства та аморальних методів. Чимало депутатів зайняли позиції, які протирічать їхнім же передвиборчим обіцянкам. Так, змінила свою позицію фракція блоку Лазаренка, що втім є закономірним, бо цей блок, який очолює засуджений Швейцарським судом кримінальний злочинець, є типовим "блоком під особу" і не висловлює інтересів певних соціальних прошарків, а просто намагається паразитувати на іміджі сильної особи.
/.../ Роблячи акцент на клановому характері новообраної ради, А.В. Сокоринський окремо піддав критиці позицію фракції блоку Лазаренка, порівнявши її з флюгером.
- Закон про вибори депутатів Верховної Ради ясно регламентує: людина, яка протягом 5-ти років не проживає в Україні, не має права балотуватися і бути обраною народним депутатом; в той же час законодавство про місцеве самоврядування не містить такої норми і цим скористалися як лазівкою, відтак маємо депутата Лазаренка. – говорить Анатолій Васильович. – Такі норми повинні отримувати відповідні тлумачення. Але цього не робиться, бо такий стан, який є сьогодні, вочевидь, всіх влаштовує.
СПЕЦКОР: Чим, на вашу думку, можна пояснити таке, певною мірою феноменальне політичне повернення Лазаренка до рідного краю? Які "плюси" ви вбачаєте в цьому політику, що сприяли отриманню очолюваним ним блоком стількох голосів на виборах до місцевих рад на Дніпропетровщині?
- Павло Іванович добре вмів працювати на свій імідж, і це – беззаперечний факт, – відповідає Анатолій Сокоринський. – В той час, коли він керував, в області дійсно сталися певні позитивні зрушення. І це демонструвалося широкому загалу. В Солоному, приміром, лікарню відкрили, десь – школу, в Синельниківському, Юрієвському районах були проведені масштабні реконструкційні роботи. Все це отримувало добру пресу. Коли Павло Іванович очолював область, а потім став прем'єром – на Дніпропетровщині, чи не в єдиному регіоні України, не було затримок з пенсіями. І це в той час, коли люди роками не бачили ані зарплат, ані пенсій. Все це сприяло його популярності...
А хто посприяв його успіху на минулих виборах? Влада. Адже вона в області переважно створена з людей вчорашніх, серед яких, і їх чимало, ті, які при Павлові Івановичу вийшли на певний рівень, які працювали з ним і на нього. В його штабі, в основному, були люди відомі – колишні керівники, яких він свого часу попризначав на високі посади.
Але чи не найголовнішим фактором в успіху Лазаренка у минулу кампанію стало те, що були досить потужно задіяні засоби масової інформації. Вони змогли подати Павла Івановича у потрібному світлі.
В той же час згадую і таке. В 1994 році я був на нараді, яку проводив Лазаренко особисто. Він говорив, що тваринництво нам сьогодні невигідне, що інші розвинуті країни, зокрема Фінляндія, Угорщина не мають де свинину збувати...тож нам краще завозити "ніжки Буша" і займатися зерновим виробництвом. І це прозвучало як дороговказ. За рік винищили тваринництво, зруйнували ферми. Цього народу не розповідали, не казали, хто забрав в них останній шматок, хто їх обікрав. Були повністю розграбовані і доведені до банкрутства успішні сільгосппідприємства. Ця "стратегія" була розроблена і реалізована Павлом Івановичем спільно з Іваном Кириленком, який тоді був його правою рукою, а нині – активний "батьківщинець".
Приміром, стояв величезний комплекс з худобою. За дві ночі його вивозять, худобу продають, гроші ідуть невідомо куди – люди не отримують нічого. В 1996-97 роках розпочалося розпаювання не лише землі, але й майна. Вони сподівалися, що незабаром земля буде в приватній власності і її можна буде продати-купити. І чим менше майна на землі, тим легше її скупити задешево. На щастя, цього не сталося, але всю інфраструктуру зруйнували тоді свідомо. Це робилося спеціально за вказівок тих, хто тоді керував. Я бачив, які розробки щодо цього були в того ж Кириленка, Павла Івановича, який підтримував такий напрямок в сільському господарстві.
- Виборча кампанія Лазаренка спиралася на два головні фактори: по-перше, вона була абсолютно чітко спрямована на конкретний електорат – тих, хто хоче мати "царя-батюшку", – розмірковує Костянтин Когтянц, – по-друге, вона була побудована на свідомій брехні – кожного другого дня оголошувалося, що Павло Іванович от-от повернеться. Ба, навіть більше, у сільських районах розпускалися чутки, що він вже нелегально повернувся. Але повернутися швидко Лазаренко ніяк не може, якщо взагалі повернеться.
Павло Іванович – засуджений Швейцарським судом карний злочинець. Версія про те, що цей суд міг обслуговувати замовлення Кучми, просто не може сприйматися як така, що заслуговує на увагу. Зараз Павло Іванович перебуває під судом. До того ж, жюрі присяжних визнало його винним. Тобто, якщо він і повернеться, якщо йому вдасться переконати суддю – перекреслити вердикт присяжних, а це майже неможливо, оскільки таких випадків за всю історію Штатів можна перерахувати на пальцях однієї руки, – то це буде дуже нескоро. Навряд чи Павло Іванович зможе повернутися найближчим роком...
"СПЕЦКОР": Щодо чуток про повернення Лазаренка... Напередодні виборів обласне телебачення продемонструвало сюжет, в якому Павло Іванович тремтячим голосом щемливо промовляв: "Нарешті здійснилося. Я повернувся"...
- Саме так, – погоджується Сокоринський.
"СПЕЦКОР": Це було приголомшливо: невже це сталося? І тут не йшла мова про "політичне повернення", а саме – фізичне. Завдяки потужному піару, численним телефонним і відеомостам Павла Івановича з Каліфорнії, демонстрованим обласним ТБ, насаджувався ефект цілковитої і постійної присутності Лазаренка тут, на Дніпропетровщині. Тож цей сюжет з ледь не рюмсаючим Павлом Івановичем – це ніби сигнал до всіх, хто його чекав, що тепер за нього обов'язково треба голосувати, адже "Хазяїн повернувся, Він серед нас"...
- І це було в передостанній день, 24 березня, коли закінчувалась агітація, – додає Сокоринський. – За таке – судити треба!
-...А де гарантія того, що Павло Іванович має українське громадянство? – продовжує Когтянц. – Якщо йому видано панамський паспорт, то він автоматично перестає бути громадянином України, принаймні, таке слідує з Конституції України.
"СПЕЦКОР": А як вам роздмухування образа Лазаренка як "патріота" рідного краю?...
- Мені здається, цю кампанію розкручували люди, які в глибині душі були впевнені, що Павло Іванович не скоро повернеться, просто, за різних причин, їм було незручно самим виступати на авансцену, – припускає Когтянц. – До того ж, ще невідомо, ким як він тут буде зустрінутий і чи не підкладуть йому щось на зразок пластиду. Бо переділ власності вже відбувся...
"СПЕЦКОР": Павло Іванович сам в одному з численних телефонних мостів під час прямого ефіру на обл.ТБ, говорячи про можливу перспективу свого повернення, якось обмовився: "хороший свідок – мертвий свідок"...
- Ось-ось-ось... Зрештою, Щербань був не менш "крутим" за Павла Івановича, але ж і на токого "крутого" знайшлася куля, – зауважує К. Когтянц. – Людям з його команди вигідно використовувати його, як такого собі привида.
- Команда Павла Івановича – це люди, які були йому зобов'язані, – говорить Сокоринський. – В нього є тут своя когорта тих, які вміють "нахилити", натиснути, аби примусити "відпрацьовувати". Це помазаники Лазаренка, які мали безмежні можливості дерібану, розкрадання, розбазарювання. Вони всі йому зобов'язані. Отака його команда. Павлу Івановичу ще й тому хотілося стати депутатом, аби вплинути на суд – от, мовляв, який я хороший, адже на Батьківщині люди обрали мене депутатом. Потопаючий хапається за соломинку.
- Але якщо він і повернеться, то я не впевнений, що йому не підільють чогось ті, які на нього тут працюють, – висловлює припущення Когтянц.
"СПЕЦКОР": Тобто, серед можливих зацікавлених в його фізичному усуненні – його ж місцеві приспішники?
- Друзі, соратники... – додає Сокоринський.
- Адже чимало з них "нагріли" руки на власності Павла Івановича, і тут може бути всяке, – резюмує Когтянц.
"Мысли вслух" про Павла Лазаренка, або "ЩЕ РАЗ ПРО СВОБОДУ СЛОВА..." – II
(2006 р.)
/.../Від певної пори СПЕЦКОРУ видається доречним додавати до первинних назв передач авторки і ведучої ДОДТРК Віталії Шилової ім'я та прізвище теперішнього її патрона, адже "Мысли вслух о Павле Лазаренко", "Вечер на 51канале с Павлом Лазаренко" точніше відбивали б суть і зміст програм, які вона веде, а творче бюро журналістки цілком заслуговує на новий бренд – "Громада – TV"...
Такий одіозний політик, як Павло Лазаренко, що зганьбив Україну на цілий світ, адже був визнаним Швейцарським, а після й Американським судами кримінальним злочинцем, ставши другим іноземним посадовцем такого високого рівня, засудженим Американським правосуддям, після панамського диктатора Мануеля Нор'єги, в передачах Віталії Шилової – герой України, жертва політичних репресій кучмівського режиму, щирий патріот рідного краю, гарний господарник, піклувальник про добробут дніпропетровчан, такий собі "батько" області.
Дійшло до того, що в одній з останніх передач, методично і цілеспрямовано оспівуване Віталією ім'я цього панамського сина українського народу було поставлене нею поряд з іменами справжніх героїв – В'ячеслава Чорновола і Георгія Гонгадзе. Висловлюючи жаль з приводу загибелі цих двох, Шилова гордо констатувала, що, мовляв, ліквідувати Павла Івановича режиму таки не вдалося – не встигли.
Розбірки із застосуванням зброї, замовні вбивства – звична справа у гангстерському середовищі, вони знають чим і за що ризикують життям, адже обрали свою шахрайську долю свідомо та й самі публічно визнають, що "не анголи". Інша річ, коли жертвами гангстерів, в тому числі політичних, стають гідні люди, національні лідери, світочі. Між першими та другими – величезна прірва. Ставити їх в один ряд, через кому – блюзнірство, гріх.
Так само можна оцінити ще один кричущий випадок, що стався в ефірі її програми: в останній тиждень перед днем голосування було продемонстровано сюжет з Павлом Лазаренком, де він зворушливо-проникливо звертався до виборців із сенсаційною новиною: "Я повернувся, Я – з вами!". Охоча до жвавого смакування смаженого, журналістка цього разу після сюжету чомусь скромно мовила: "Без коментарів". Сюжет не залишився не поміченим великою кількістю глядачів. Слід зазначити, що теза про якнайшвидше повернення Лазаренка була однією з складових потужної піар-кампанії, широко розгорнутої в місцевих ЗМІ, зокрема на обласному телебаченні, а по селах розпоширювалася "деза" про фактичне нелегальне повернення "батька".
Справедливості заради варто визнати, що, незважаючи на особисту відданність Блоку і персонально Павлу Івановичу, Віталія Шилова не обмежується запрошенням до своїх передач лише "громадівців". В студії бувають представники різних політичних партій і громадських рухів. Вочевидь журналістка залишається вірною постулатові, висловленому у бесіді з автором матеріалу: "Государственная студия телевидения – это своеобразный оттиск идеологического наполнения парламента, где представлены позиции разных партий. Их влияния различны, но каждая имеет право высказать свое мнение и быть услышанной". Інша річ, що "оттиск" ідеологічного наповнення, який залишає в її передачах "Громада", виглядає особливо рельєфним, непропорційно, на особисту думку СПЕЦКОРА, своїй реальній політичній вазі, а відтак і авторитету серед виборців, навіть в регіоні, не кажучи вже про країну. Згадати хоча б телеепопею про голову Індустріальної районної ради Дніпропетровська, "лазаренківця" пана Чапліна: завдяки Шиловій телеглядачі отримали можливість бути детально інформованими чи не про кожен крок "достойника". "Чапліним" з відмінною політичною пропискою з інших районів пощастило куди менше /.../
Мобілізована "Громадою": журналіст і депутат Шилова на службі у Лазаренка
(2006р.)
Тетяна Котюжинська, медіа-юрист:
"Не варто було б давати оцінку чиїйсь істериці, але в цій справі громадськість потребує повної та об'єктивної інформації.
Останні два тижні глядачі та читачі, колеги-журналісти змушені спостерігати нервову реакцію Вікторії Шилової, завідуючої редакцією інформаційно-публіцистичних та музичних програм ДОДТРК, голови комісії облради з питань об'єднань громадян і ЗМІ на виключення її з лав Національної Спілки журналістів України. Прес-конференція з використанням ресурсів облради, "відкритий лист" та темники, опубліковані у вигляді інтерв'ю лише з однією стороною – Шиловою, тільки ще раз підтвердили обґрунтованість висновків про свідоме порушення нею Кодексу журналістської етики, адже, принаймні, деякі норми Кодексу відомі пані Шиловій (або ж помічникам, які писали її "відкритий лист").
Ось ця реакція Шилової на виключення з членів НСЖУ показала, що насправді керувало нею.
Шилова очолила комісію обласної ради за партійною квотою – саме як партійний журналіст, а не через повагу колег-журналістів до неї. З того часу пройшло 6 місяців. Шилова не виявила талантів чи бажання захищати журналістів чи редакції, на яких тиснуть, заставляючи залишити свої посади, носити матеріали на узгодження до керівників району.
Тепер не залишилося сумнівів, що не це є головною турботою Шилової. Судячи з усього, партія "Громада" виявила довіру Шиловій для виконання певних завдань, принаймні одне з них – взяти під контроль обласну газету "Зоря". Для цього на початку вересня керівник фракції "Громада" Іван Лазаренко та голова постійної комісії Шилова "попросили" написати заяву про звільнення за власним бажанням головного редактора газети "Зоря". Отримавши відмову, більше того, рішення трудового колективу газети "Зоря", який підтримав Вадима Кліментьєва, в хід пішли погрози і звинувачення, наклепи у телевізійній програмі, ведучою якої є Шилова, а постійним (іноді єдиним) її співрозмовником – ймовірний кандидат на посаду редактора "Зорі", однопартієць Тетяна Валігурська.
Розуміючи, що у разі "силового" захоплення посади редактора отримають різку заяву НСЖУ, Шилова завчасно почала дискредитувати справді незалежну громадську організацію, яка завжди захищала професійних журналістів, незважаючи на чиїсь партійні інтереси.
Після заяв Шилової на святкуванні Дня журналіста 6 червня цього року журналістська спільнота вибухнула, але проти самої Шилової. До Комітету статутного нагляду та захисту прав журналістів Дніпропетровської обласної організації НСЖУ надійшли численні усні та письмові звернення журналістів з пропозицією дати оцінку ганебним висловлюванням Шилової/.../
Рішенням Комітету від 19 червня було встановлено, що висловлені В.Шиловою звинувачення безпідставні та є порушенням Кодексу професійної етики українського журналіста./.../
/.../Оскільки статус депутата обласної ради накладає особливі обов'язки по дотриманню ще й депутатської етики та по недопущенню втручання в діяльність громадських організацій, Комітет звернувся до депутатів і керівництва фракції "Громада" у Дніпропетровській обласній раді з пропозицією розглянути етичність поведінки депутата обласної ради від фракцій "Громада" Вікторії Шилової, яка допустила неетичні висловлювання на адресу творчої спілки – Національної Спілки журналістів України.
На адресу Комітету Шиловою було направлено 4 листа, в яких вона вимагала скликати Секретаріат Дніпропетровської організації, але жодних пояснень по суті нею надано не було. Більше того, Шилова для дискредитації НСЖУ почала використовувати державний телевізійний канал, і в своїх програмах, незважаючи на інтереси глядачів, які потребують обговорення хвилюючих їх життєвих проблем, продовжувала поширювати неправдиву інформацію про Спілку/.../
Хочу наголосити, що рішення Комітету не було одноособовим або поверховим – цьому передували два засідання Комітету, чотири місяці обговорення, вивчення матеріалів, і, головне – час, наданий Шиловій для подання пояснень, документів, пропозицій, критичних зауважень.
Секретаріат обласної організації одноголосно погодився з рішенням Комітету щодо порушення Шиловою Кодексу журналістської етики і прийняв рішення про її виключення з лав НСЖУ./.../
Партійне "замовлення" – підпорядкувати обласну газету, зробивши редактором представника політичної партії "Громада", депутата облради – вимагає казати на біле чорне, перекручувати інформацію, замовляти матеріали у пресі, підписані псевдонімами, і звинувачувати всіх здатних чинити опір цим інсинуаціям. На мою пропозицію Шиловій провести програму у прямому ефірі та відверто обговорити всі факти цієї справи відповіддю стало мовчання. Тож Шилова "смілива" тільки у запису, коли повністю контролює поширювану інформацію. Подивитися колегам у вічі та відповісти за свої слова духу не вистачило.
Після всіх подій можу тільки ще раз підтвердити – рішення Комітету і Секретаріату обласної організації НСЖУ обґрунтовані. Ми не боїмося погроз Шилової судом, бо впевнені в правомірності наших дій. А від таких "професіоналів", як Шилова НСЖУ завжди буде очищатися.
І наостанок, будь-які дії Шилової не перешкодять НСЖУ захищати справжніх професійних журналістів, не розділяючи на своїх і чужих, проводячи щоденну роботу з підтримки редакцій, які зазнають тиску з боку влади, політичних партій або ж власників. НСЖУ це робить вже 47 років, який би галас не вчиняли "шилови"".
Голова Комітету статутного нагляду та захисту прав журналістів Дніпропетровської обласної організації Національної Спілки журналістів України, член Всеукраїнської Комісії з журналістської етики, президент Асоціації медіа-юристів
Тетяна Котюжинська.
"ГРОМ АДА" наступає на пресу. Журналісти солідаризуються
/2006 р./
У четвер, 23 листопада відбулась XV звітно-виборна конференція Дніпропетровської обласної організації НСЖУ – третьої за чисельністю серед регіональних філій Спілки. В роботі форуму взяв участь голова НСЖУ Ігор Лубченко.
У своїй доповіді голова місцевого осередку Спілки журналістів Світлана Зарайська, аналізуючи ситуацію, що склалася нині в сфері засобів масової інформації області, заявила про намагання окремих політичних сил – переможниць виборів до облради, зокрема "Громади" Лазаренка, поставити біля керма друкованих видань "своїх" людей – так на Дніпропетровщині вже було звільнено низку керівників ЗМІ.
Лідер облорганізації журналістів назвала це рецидивом 1997-1998 років, коли на Дніпропетровщині місцеві ЗМІ були підпорядковані одній людині – Павлу Лазаренку /.../
На звітно-виборній конференції, в роботі якої взяли участь 102 делегати, робота правління ДОО НСЖУ була визнана задовільною, а Світлана Зарайська одноголосно переобрана головою Спілки. Журналісти також виявились солідарними у своєму протесті проти наступу на свободу слова в регіоні та тиску на редакції ЗМІ, що останнім часом посилився з боку влади й окремих партійних структур.
Делегати рішуче засудили методи керування профільною комісією облради і стиль спілкування зі Спілкою виключеної нещодавно з НСЖУ за порушення Кодексу журналістської етики, телеведучої ДОДТРК, депутата обласної ради з фракції Блоку Лазаренка, голови постійної комісії зі зв'язків з громадськістю і ЗМІ В. Шилової, яка у виконання партійних директив, намагається поставити у керма обласної газети "Зоря" потрібну для Лазаренка людину. Її діяльність визнано такою, що направлена на дискредитацію НСЖУ, зокрема її обласної філії, яка об'єднує переважну більшість працівників місцевих ЗМІ.
Журналісти звернулися до облради з тим, аби Шилову на посаді голови комісії було замінено іншою кандидатурою.
Коментуючи у своєму слові конфлікт між Шиловою та обласною філією журналістів, голова НСЖУ Ігор Лубченко, зокрема зазначив:
- Серед тих, хто підписали звернення до облради – люди різних полюсів за своїми політичними уподобаннями і, чесно кажучи, якщо б накрили стіл, то, можливо, не всі погодилися б за нього сісти разом. Але вони продемонстрували свою єдність і принциповість в своїй позиції. А це якраз і засвідчує її правильність і силу.
Павла Лазаренка... повісили. Разом з Кучмою
(2007р.)
Портрет доморощеного мафіозі Павла Лазаренка повернуто у галерею почесних громадян Дніпропетровська, що знаходиться у будівлі міської ради перед входом до сесійної зали. Символічно, що Павла Івановича почепили якраз поруч з його "старим добрим другом", екс-президентом Л.Д. Кучмою. Тепер вони знову разом, ніби і не було між ними ніякої ворожнечі.
- Наприкінці 1995 року Павлу Івановичу Лазаренку, тодішньому першому віце-прем'єр-міністру України, було присвоєно звання "Почесного громадянина міста" за будівництво Дніпропетровського метрополітена, – гордо рапортує керівниця прес-служби фракції Блоку Лазаренка в міській раді Оксана Ільковська. – До речі, це звання у той час було присвоєно і тодішньому Президенту України Леоніду Кучмі. В середині 1996 року міська рада Дніпропетровська прийняла рішення про затвердження цього звання. Але під час переслідувань фотографія Павла Івановича була знята з дошки Почесних громадян міста. На засіданні фракції її лідером, Загідом Красновим, було піднято питання про повернення фотографії П.І. Лазаренка. Один з депутатів фракції подав запит до секретаря міськради. У відповіді говориться, що немає ніяких підстав для позбавлення Лазаренка звання "Почесного громадянина Дніпропетровська" і тому фотографію Павла Івановича було повернуто на законне її місце.
- А чому в біографічній довідці під фотографією немає даних про судимості Павла Івановича, зокрема про рішення швейцарського і американського судів? – цікавиться СПЕЦКОР. – Можливо, варто було б доповнити це фото такими відомостями?
- Я не можу це прокоментувати...
- Чому?
- Тому що...
У службовому листі начальниці Управління кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування міської ради Н.В. Колесникової до секретаря міськради О.С. Тимошенка, зокрема, йдеться:
"Розглянувши запит депутата міської ради Гусейнова В.Г (фракція Блоку Лазаренка) від 16.01.07 N03, надсилаємо копію рішення міської ради від 05.06.96 N18 "Про рішення виконкому міської ради народних депутатів від 29.12.95 N1745 "Про присвоєння звання "Почесний громадянин міста Дніпропетровська".
Стосовно скасування вищезазначеного рішення повідомляємо, що підставами для позбавлення звання відповідно до Положення про звання "Почесний громадянин міста Дніпропетровська", затвердженого рішенням міської ради від 08.12.04 N15/22, можуть бути:
- особисте звернення громадянина;
- набрання законної сили обвинувачувальним вироком щодо громадянина.
На цей час жодного документа з цього питання до Дніпропетровської міської ради не надходило".
Отакої! Особливо смішним виглядає останнє речення. Виходить, перебування Павла Івановича у багаторічному ув'язненні за океаном для місцевого Управління з кадрів – ніщо: ну не надіслала американська феміда відповідного листа до міськраді і все тут. Можливо, на Дніпропетровщині очікують з такої далекої та одночасно близької їй Каліфорнійщини офіційного звернення Павла Івановича на кшталт:
"Українському народові – від його панамського сина
Прошу не сприймати за невдалий жарт вироки, винесені Мені судами двох демократичних країн світу. Отже, офіційно інформую, що згідно із Законом, "Чесним-Пречесним" громадянином перестав бути вже більше 9 років тому. З цієї причини прошу зняти з мене звання "Почесного громадянина міста Дніпропетровська". Давно ж Вам, любі мої земляки, казав, що "не ангел". Тож повірте востаннє і заспокойтеся.
Палко і гаряче цілую, навіки Ваш і завжди з Вами
Павло Лазаренко".
СПЕЦКОР поцікавився в депутатів їхньою думкою з приводу "знаменної" події.
- Наскільки я знаю, американський суд ще не виніс щодо Павла Лазаренка ніякого рішення, – говорить голова фракції "Партії Регіонів" Олексій Тішкін. – Я б розглядав факт поновлення двох портретів в галереї почесних громадян міста – Кучми і Лазаренка – в історичному ракурсі. Плювати в історію – дуже небезпечна справа. Плювок в минуле зазвичай призводить до отримання неприємних моментів у майбутньому. Нам необхідно дотримуватися певних традицій. Факт того, що Павло Лазаренко командував областю і був Прем'єр-міністром, з новітньої політичної історії України викреслити не можна. Точно так не можна викреслити і десятирічне президентство нашого земляка Леоніда Кучми. Зняття їхніх портретів через якісь кон'юнктурні моменти, політичні коливання чи зміну владних еліт – ганебне явище... Тим більше, що не було ніяких рішень щодо зняття з цих діячів звання почесних громадян міста, відтак не було самих підстав для зняття їхніх портретів. Хочу нагадати, що обом цим людям були присвоєні такі звання відповідно їхнім внескам у розвиток Дніпропетровська. Зокрема, Павлом Івановичем тоді була запущена перша лінія метрополітена. До речі, сьогодні (7 лютого 2007 р), міськрада за ініціативою фракцій "Партії регіонів" і "Громади" підтримала подальше будівництво метро: з міського бюджету буде виділено 5 млн. грн, а Уряд Януковича профінансує роботи на 58 млн.
Дивно, але теж історичний факт: один з цих "видатних" землячків виставляє себе жертвою політичних репресій з боку іншого, а той в свою чергу має першого за затятого хапугу і злодія, проте ніхто на це не зважає. Навіть за таких обставин все одно обидва залишаються однаково пошанованими і почесними. Щось тут явно не збігається, протирічить здоровому глузду!
Порахували "внески" обох. А як щодо "винесків"? Чи хтось задумався над прірвою різниці не на користь державі? Як щодо ганьби, завданої Україні обома "почесними"? Як з цим бути?
СПЕЦКОР думав, що комедія абсурду закінчиться на "Громаді" та "Регіонах", але виявилось, що наступний її акт буде продовжено представником іншої політичної сили, що не входить у біло-блакитно-червону коаліцію.
- Моє ставлення з цього приводу позитивне, – говорить депутат від БЮТ Сергій Пасхалов про "фотоповернення" Лазаренка. – Я не заперечую. В даному випадку я висловлюю свою особисту думку і не стільки як депутат, а як житель міста. В часи Павла Івановича я був студентом і з цим часом у мене пов'язані позитивні асоціації. Я не можу сказати про стиль його правління – авторитарний чи ні, але, наскільки пам'ятаю, тоді інфраструктура міста працювала нормально, була чітка вертикаль влади, в місті приймалися конкретні рішення і вони виконувалися. Ця людина все-таки відіграла певну роль в житті міста й області і навіть цілої України.
- А те, що Лазаренко засуджений двома іноземними судами, мабуть, теж, по-вашому, лише додає Павлу Івановичу позитиву?
- Я не читав цих рішень. Павло Іванович – це частинка нашої історії. Можливо, навіть завдяки цим судовим рішенням і так далі, розумієте, ...до Дніпропетровська привертається і підтримується увага. На мій погляд, не можна заперечувати його заслуг перед містом та областю. Це знову ж таки, на мій особистий погляд.
- Підставами для зняття звання "Почесного громадянина" може бути або особисте звернення громадянина, або набравший чинності обвинувачувальний вирок щодо нього. У Лазаренка таких вироків вже два і, здається, це ще не межа...
- Я не знайомий з юридичними нюансами самої процедури – зняття портрету чи його поновлення на дошці пошани... Можливо, це пояснюється тим, що Павлу Івановичу не виносилися вироки на території України? В цьому зв'язку американські закони справді не розповсюджуються на Дніпропетровщину.
Наступний БЮТівець, Гарегін Арутюнов, у своїй відповіді на прохання СПЕЦКОРА прокоментувати повернення портрету Лазаренка до галереї почесних громадян міста був максимально лаконічним:
- "Эта роль ругательная, попрошу ко мне ее не применять", – віджартувався депутат крилатою фразою з відомої кінокомедії.
Розправа над журналістом
/2007 р./
Заява Секретаріату Дніпропетровської обласної організації
Національної спілки журналістів України з приводу нападу на
журналіста "9 телеканалу" Анатолія Шинкаренка:
Останнім часом на Дніпропетровщині застосовуються найрізноманітніші форми тиску на журналістів та цілі журналістські колективи. Наступ на свободу слова почався з наклепницьких висловлювань, застосування заходів адміністративного впливу, цензури, порушення трудових прав журналістів.
Національна спілка журналістів України та обласна організація НСЖУ неодноразово звертали увагу місцевої влади, перш за все депутатів обласної ради, на численні приклади порушення професійної журналістської діяльності, цинічного ігнорування законів про захист прав і свобод журналістів.
Дніпропетровщина згадується як негативний приклад взаємостосунків місцевих рад з журналістами і у Дорученні Прем'єр-міністра України В. Януковича.
На жаль, реальних дій з виправлення становища обласною владою вжито не було, і порушники закону відчули свою повну безкарність.
Саме цим ми пояснюємо напад на журналіста – керівника інформаційної служби "9 телеканалу" Анатолія Шинкаренка. Вважаємо, фізичну розправу над ним помстою за його журналістські розслідування щодо діяльності Павла Лазаренка та останніх подій в обласній державній телерадіокомпанії.
Невипадково нападником став чоловік виконуючої обов'язки генерального директора ДОДТРК, голови постійної комісії облради з питань зв'язків з об'єднаннями громадян і ЗМІ Вікторії Шилової, генеральний директор автоцентру "Леон", депутат Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська Вадим Головко. Не дивує і те, що В.Шилова та її чоловік обрані депутатами від Блоку Лазаренка.
Наш колега опинився в лікарні з черепно-мозковою травмою. Але правоохоронні органи намагаються звести розправу над журналістом під час виконання ним професійних обов'язків на звичайну побутову сварку.
Дніпропетровська обласна організація НСЖУ вимагає від правоохоронних органів і влади найретельнішого розслідування цієї справи і застосування до організаторів бійки передбаченого законом покарання. Ми зі свого боку будемо тримати це розслідування під постійним журналістським контролем і інформувати громадськість про його хід.
Вкотре звертаємо увагу депутатів обласної ради і її керівництва, що саме з обранням В. Шилової головою постійної комісії облради з питань зв'язків з об'єднаннями громадян і ЗМІ вона постійно створює і продукує конфлікти між владою і ЗМІ, серед журналістського загалу. Час, нарешті, покласти край цій "діяльності" депутата, яка своїми діями дискредитує весь депутатський корпус обласного органу місцевого самоврядування.
20 лютого 2007 року.
Гонорар від Лазаренка
(2007р.)
Інформує прес-служба НСЖУ:
18 лютого керівника служби інформації дніпропетровського 9 телеканалу Анатолія Шинкаренка перестріли двоє. Один – місцевий бізнесмен депутат Бабушкінської райради від Блоку Павла Лазаренка Вадим Головко, вдаривши журналіста в обличчя, відразу сказав, що це – плата за його журналістське розслідування, щодо діяльності Павла Лазаренка та його блоку у місцевих радах Дніпропетровщини, а також за інформування телеглядачів про те, що працівники обласної державної телекомпанії не сприйняли призначення на посаду керівника цієї компанії депутата обласної ради від Блоку Павла Лазаренка Вікторії Шилової – дружини Вадима Головка.
Вадим Головко попередив: постраждають усі журналісти, які виступатимуть проти Павла Івановича, його блоку та проти Вікторії Шилової і цинічно порадив не йти до міліції, бо там його друзі.
Нас обурює та зухвалість і жорстокість (Анатолій Шинкаренко зараз знаходиться у відділенні нейротравми обласної лікарні з попереднім діагнозом – струс мозку, закрита черепно-мозкова травма), з якою деякі дніпропетровські політичні і бізнесові прищики поводяться з нашими колегами.
Начальник Бабушкінського райвідділу міліції м. Дніпропетровська Юрій Шевченко спочатку намагався звинувачувати журналіста, що він був п'яний, а коли експертиза довела, що в крові Анатолія алкоголю немає, спробував все звести до побутової бійки.
Національна спілка журналістів України, говориться у зверненнях голови НСЖУ Ігоря Лубченка до міністра внутрішніх справ України Василя Цушка та прокурора Дніпропетровської області Володимира Шуби, вимагає найретельнішого розслідування справи побиття журналіста Анатолія Шинкаренка, притягнення винних до кримінальної відповідальності за перешкоджання професійній діяльності журналіста, принципової оцінки дій начальника райвідділу міліції Юрія Шевченка.
Прес-служба НСЖУ.
Лідер Дніпропетровської міської "Громади" Загід Краснов визнає безперспективність Блоку Лазаренка на дострокових парламентських виборах
(2007р.)
Лазаренківська "Громада" разом зі своїми союзниками – регіоналами та комуністами – виступала категорично проти дострокових виборів ВР, рішуче засуджуючи ініціативу щодо розпуску парламенту. В прийнятих біло-блакитно-червоними коаліціями місцевих рад заявах дострокові вибори називалися "спробами деструктивних сил дестабілізувати ситуацію в країні", а прибічники ідеї – політичними авантюристами. Нині лазаренківське політугрупування "Громада" (як, власне, і його політичні побратими) запросто приєдналося до "авантюри", проголосило про свою участь у виборах, провело з'їзд, де затвердило список кандидатів у депутати.
Ще можна зрозуміти, коли партії, які не хотіли брати участь у перевиборах, але будучи потужними силами й маючи реальні підстави розраховувати на успіх, зрештою погодились йти на вибори заради свого електорату. Лазаренківська "Громада" – заздалегідь безнадійний аутсайдер всеукраїнських виборчих перегонів. Тож навіщо їй брати участь у непотрібних, як вона проголошувала, виборах, та ще й без найменшого шансу на подолання тривідсоткового бар'єру? Хіба це не авантюра? За ідеєю, вірна своїм принципам "Громада" мала б з гордо піднятою головою проігнорувати розпочату кампанію.
Зрештою, марність сподівань на потрапляння в парламент Блоку Лазаренка на цих дострокових виборах визнав і голова міського осередку партії "Громада" – керівник партійної фракції в міськраді Загід Краснов. Це сталося під час спілкування політика-бізнесмена з представниками ЗМІ у Дніпропетровському прес-клубі 8 серпня, коли той, відповідаючи на одне з запитань, сказав:
- Наша партія має сильний людський ресурс, сильну команду. Я вас запевняю, що на НАСТУПНИХ (виділено СПЕЦКОРОМ – прим. авт.) виборах до Верховної Ради ми – стовідсотково прохідні. Можете потім пригадати мені ці слова. Партія поставила перед собою завдання, яке має бути вирішено поступово. Ця кампанія стане ще одним кроком вперед до наміченої цілі.
Організоване політичне угруповання мафіозі Лазаренка
розширює свою мережу
(2008 р.)
У Дніпропетровську презентована обласна громадська організація "Громадська сила". Новоутворену структуру очолив лідер міського осередку партії "Громада", депутат міськради й успішний бізнесмен Загід Краснов. Собі у помічники очільник взяв заступника обласної ради ветеранів Афганістану Миколу Касьяна.
Метою свого створення "Громсила" проголошує відродження дніпропетровського сепаратизму... вибачайте, патріотизму, а також конкретну допомогу жителям області.
Краснов поремствував, що такий великий промисловий центр України, як Дніпропетровськ, будучи найбільшим донором держбюджету й відраховуючи до державної скарбниці на 20 – 30% більше, ніж Донецьк, не кажучи вже, як висловився Загід Геннадійович, про Львів, отримує на свій розвиток неспівставно менше, ніж заслуговує.
Отже, "Громадська сила" має намір, як задекларовано в її програмі, підготувати суспільство до того, аби на наступних парламентських виборах була підтримана та політична сила, яка в першу чергу захищала б інтереси Дніпропетровщини. Здійснюючи задумане, організація діятиме в чотирьох напрямках, визначених нею юридичним, гуманітарним, житлово-комунальним та соціальним.
В рамках першого – відкрито юридичну консультацію, де три дні на тиждень всі бажаючі зможуть отримати кваліфіковану допомогу правників.
Щодо другого напрямку, то, відзначаючи дефіцит інженерно-технічних кадрів й стимулюючи у зв'язку з цим інтерес у молоді саме до спеціальностей цього профілю, Краснов заявив про затвердження десяти стипендій для найкращих студентів вишів (по 500 грн. щомісячно), а також технікумів та ПТУ (200 грн.). "Наші діти – наш капітал!" – проголошують лазаренківці.
У сфері ЖКГ організація зобов'язується допомогти будинковим комітетам встановити лічильники тепла і води.
На реалізацію соціального напрямку послідовники Павла Івановича готові витратити до кінця року цілих 50 тис. грн. – гроші підуть в тому числі на придбання протезів й медикаментів, безоплатне зубопротезування для ветеранів ВВВ та воїнів-афганців, учасників бойових дій, дітей війни та інших незахищених категорій громадян. Окрім цього "Громадська сила" обіцяє сприяння в працевлаштуванні.
В прихильники новоспеченого руху Краснов записує цілими підприємствами, серед яких називає "Дніпрогаз", Стрілочний завод, ДМЗ, Техмаш та низку інших.
Принагідно СПЕЦКОР поцікавився у З.Г. Краснова його коментарем стосовно нещодавнього "визначного здобутку" Павла Івановича, а саме – потраплянням, за експертною оцінкою спеціалістів Світового банку, до десятка найкорумпованіших політичних лідерів країн світу:
- Це що, по-вашому, – чергові ворожі підступи, наклепи на лідера "Громади" чи як? І наскільки ці дані додаватимуть вашому лідеру, партії і новій організації в рейтингу? – запитав СПЕЦКОР.
- Я понимаю ваш вопрос, – відповідає Загід Геннадійович. – Созданная организация не имеет отношения к партии "Громада" и она открыта для сотрудничества с представителями разных партий, и этот процесс уже начался. Это во-первых. А во-вторых, вы знаете..., в этом я вижу в первую очередь политическую игру, когда политического деятеля одной страны держат под стражей в другой и даже не отдают правосудию той страны, где он, как говорят, "что-то" содеял. В этом – только политика и не больше. Вначале это наверное было нужно для того, чтобы немножко напрячь бывшего президента Кучму, а сейчас это уже вошло в ту стадию, когда уже не знают, что с ним дальше делать.
Павло Лазаренко святкуватиме Першотравень на Дніпропетровщині?
(2008 р.)
/.../Керівник фракції БЮТ у Верховній Раді та бувший партнер і товариш Павла Івановича – Іван Кириленко – в прямому ефірі програми 5 каналу "Час: важливо" дав виключно позитивні оцінки Лазаренкові-керівнику й людині, сказав, що підтримує з ним, регулярно спілкуючись, добрі відносини і назвав перспективу його повернення цілком реальною вже в найближчому часі/.../
http://spetskor.dp.ua
