Поки грім не вдарить

...одноденна депутатська злагода й одностайність на благо народу була, передусім, порятунком самих себе, бо із довірою його вже все давно зрозуміло, а от із гнівом народним ще все попереду...

Поки грім не вдарить

Складається таке враження, що після позачергового засідання Верховної Ради, яке відбулося 31 липня ц. р., кому, кому, а самі собі депутати сподобалися.

Аякже, можуть, бачте, якщо захочуть, тим паче, якщо народ у біду попав... І зібралися вони майже у повному складі – 441, і вистачило одного деньочка, щоб обговорити та затвердити поправки та доповнення до державного бюджету на поточний рік, а в його частині надання допомоги населенню областей потерпілих від стихійного лиха перевершили у доброті своїй і Президента, і Кабінет Міністрів.

Сподобалася б така енергійна діяльність народних обранців і самому народу, але ж, як бачимо, для цього потрібно було, щоб вдарив грім, пройшли небувалі дощі, ріки вийшли з берегів, руйнуючи бурхливими потоками дамби, мости, шляхи, залізничні колії, попідтоплювали сотні сіл і містечок, вивели з ладу життєзабезпечувальні комунікації. Загинули в стихії люди.

Тож ота одноденна депутатська злагода й одностайність на благо народу була, передусім, порятунком самих себе, бо із довірою його вже все давно зрозуміло, а от із гнівом народним ще все попереду. Тож вони й не стали чекати, поки гряне грім і влаштували такий собі громовідвід, після чого із чистою совістю відбули виконувати своє конституційне право на відпочинок.

А між тим, чимала частина отого лиха, саме на совісті багатьох із них – колишніх і прем'єр-міністрів та їхніх заступників, і колишніх голів парламенту, а також діячів дрібнішого калібру – керівників областей та районів. Адже причина не лише в дощах.

Кілька років тому в Закарпатті були подібні повені. Що було зроблено після них? В інтерв'ю одній з газет Олександр Васенко, директор Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем, сказав, що той урок, судячи з нинішньої ситуації, не засвоїли, ні місцева, ні центральна влада нічого не зробили для убезпечення від стихії.

Але, схоже, наша влада не засвоює взагалі ніяких уроків: ні замороженого Алчевська, ні постійних катастроф на вугледобувних шахтах, ні неухильного зростання аварій на автошляхах, до цього ще – лідерство по захворюванню на СНІД, туберкульоз, онкохвороби, щоправда по алкоголізму ми ще трохи відстаємо від однієї з країн.

Напевно, вже ніхто не сумнівається, що у нашої влади є лише одна проблема – щоб мати владу і на наступний термін, а за вивісками держустанов – комерційні структури, які працюють на збагачення окремих осіб. Загальнонаціональний інтерес для них – для промов.

Кінцевий продукт роботи влади, як верховної, так і місцевої, це те, що ми відчуваємо на собі в повсякденному житті, а від цього і мірка її діяльності...