О грузино-российской войне

P.P.S. Снова убеждаюсь, что просмотр телеканалов ОРТ и РТР вполне заменяет грибы и коноплю. Комментарии их экстатирующих зрителей, состоящие из патриотических воплей, удалять не буду (у меня здесь свобода слова), но и отвечать на них не буду тоже.

Саме так!
Автора не знаю, но краще написати не спромоглася б.

Anatole

Ви згодні з цим поглядом з Лондона?
Там на блозі в нього ще цікавий погляд на українську мову, щось начебно так: для України було б краще, щоб ця мова щезла... Чи я чогось не розумію?

Ось ще один, альтернативний, погляд на події в Грузії. Як на мене, досить логічно прописаний сценарій, вірніше, чернетка сценарію. Як на мене, щось в тому є.
От тільки за всім цим сценарієм стоїть смерть. Невіртуальна смерть людей як з однієї сторони, так і з іншої. Єдине, на що сподіваюсь, що при "розгортанні" подій таким чином, на відміну від інших силових варіантів, людські втрати будуть мінімальними.

За автора не знаю, але стаття цікава. Дійсно, якщо був план операції – чому не розбомбили Рокський тунель???

Так, це питання і в мене виникало...

Никита:
Цей погляд дещо відрізняється від розповсюджених. Наголошую, як варіант більш-менш логічного пояснення розвитку подій в Грузії. І саме через це я подав тут цей лінк. Як альтернативу, як нагадування про те, що існують не тільки "лінійні" варіанти дій і розрахунків. Навіть якщо цей сценарій не відповідає дійсності, можна просто взяти його за приклад розробки власних нестандартних кроків по убезпеченю нашої держави від зовнішніх втручань. Оскільки силовий варіант визначеня стосунків з Росією (з путінською держсистемою) є для України (для народу) небажаним, залишається розробка багатоходових комбінацій. Ще як приклад – "Склянка води", пам"ятаєте фільм?

Никита:
Я так зрозумів, що Ви маєте на увазі цей допис:

Так от, сам автор пише так:
– це в коментарях. І ще –
Зазначу, що я не всі думки цього автора поділяю. І лінк давав, прочитавши тільки статтю про війну.

Ех, чомусь не пройшов лінк. Виправляю помилку
http://sha0blog.wordpress.com/2008/04/30/о-вытеснении-украинского-языка/

І ще одне зауваження. Якщо автор поданого вище допису не може сказати напевне свого ставлення до "потрібності" української мови, то моя позиція цілком конкретна.
Мова є віддзеркаленням душі народу. Тому відмовлятися від рідної мовине можна ні за яких обставин, тим більше задля якихось меркантильних цілей. Свого часу наш народ відмовився від своєї віри. Частково з примусу, частково на догоду "світовій спільноті". І де ми зараз, в якому стані? Ще і досі шукаємо розуму де-інде, тільки не у себе, шукаємо мудрості чужої і просимо визнати наші інтереси. Може вже досить таких пошуків? Щоб знову не "позичати у Сірка очей".