"Пора!", – сказала громадська організація "Пора" і нарешті почала приймати хоч якісь дії в підтримку Грузії
"Пора!", – сказала громадська організація "Пора" і нарешті почала приймати хоч якісь дії в підтримку Грузії. Звісно, все обмежилося звичайними теревенями та банальним переліком акцій, які результату особливого не дадуть, але звернуть увагу мас на організацію.
Але почнемо спочатку. Під час конференції в тернопільському прес – клубі громадська організація "Пора" вирішила проявити свою активність і висунула ряд ідей, що могли би допомогти розв'язанню російсько-грузинського конфлікту. Не знаю, що так на них повпливало: чи то заяви преси про безініціативність політичних партій й організацій, чи то бажання проявити себе та свою креативність, але ось уже три дні стараються вони показати себе з усіх сил. Склали навіть план дій. По-перше, до них відноситься інформування населення об'єктивною інформацією про ситуацію у Грузії та роз'яснення наслідків війни для України. Закликали пресу реалізувати цей їх задум. Мовляв, ідею ми згенерували, а ви будьте ласкаві втілити її в життя. Що особливих плюсів "Порі" не дає, бо ж могли і самі хоч якісь буклети випускати і розповсюджувати.
Також, запропонували збирати підписи. Ідея не нова і більше нагадує змагання між різними організаціями за кількість голосів.
Найбільш вартою уваги була заява про те, щоб запросити грузинських дітей на певний час пожити в українських сім'ях. Оголошено навіть збір заяв людей, які охочі прийняти до себе на певний час дітлахів. Але насправді, ніяких активних дій, принаймні поки що, робити ніхто не збирається.
Вразила також поведінка Григорія Б., який вихвалявся тим, що завдяки ситуації що склалася на теренах Грузії зумів познайомитися з великою кількістю привабливих грузинських жінок через Інтернет.
Окрім вище згаданої "Пори" прес-конференцію відвідав Ярослав Ч. З часу свого останнього виступу в прес-клубі, інформації нової не повідомив. А навпаки не упустив нагоди повторити свою заяву про БЮТ та ховання голови в пісок. Повторив причому слово в слово, мов віршик чи скоромовку.
Загалом серйозність учасники конференції зуміли зберегти рівно до початку чаювання. Потім в хід пішли солодощі, недоречні жартики та обговорення кумедних відео з Інтернету.
Спостерігаючи за цим в всім, для мене одне залишилося не зрозумілим. Цих людей справді зачіпає ситуація в Грузії чи тепер просто стало модно повсякчас про це говорити.
P.S.: Можливо, якщо якісь злі язики скажуть, що написано під замовлення, розчарую наперед! Ні! І ще раз ні! Моя особиста думка від побаченого!
