Особисті стосунки важливіші за державні інтереси...

Вы сами прочли, что написали? Как могут Лидеры отвечать критериям, которые касаются всего населения страны?

Vladimir:
Перепрошую, треба відредагувати анотацію. Я маю на увазі критерії, запропоновані в статті Ігорем Слісаренком.

Так, анотація кумедна, та це ще нехай собі.
У статті є суперечливі твердження (чи пропозиції). Зокрема, що нам краще бути подібними до Азербайджану, аніж до Філіпін. Ну, щодо останніх мабуть дійсно не варто, а от за Азербайджан... По-перше, в нас просто не може бути так – не може і годі, бо це країна зовсім инших традицій, соціальних і культурних в першу чергу. Це східна держава, де можливе авторитарне правління, яке там і є. І якщо наразі дійсно суттєвих претензій щодо демократії до них нема, це може дуже щвидко змінитися за деяких обставин. Це просто відначала инше, таке, що нам не дано. Навіть якщо з міркувань прагматичних воно було б дуже і дуже доречне.

:))
Анотацію підправив, хоча і нашвидкоруч.
Ну і тепер до змісту. А чи взагалі варто бути до когось подібним? Я, наприклад, не побачив в статті того, що Україна має стати подібною до Азербайджану. Як на мене, то наведені приклади країн і їх лідерів – підтвердження того, що можуть бути політики і моральними, і далекоглядними (хоч відносно).
Трохи згодом додам ще своїх міркувань, бо працювати треба...:))

Я терпеть не могу геополитических рассуждений Слисаренко, это одна из причин, почему перестал смотреть 5-й.
Быть похожим ни на кого не надо, быть походим на азиатские страны невозможно.
Но если выбирать между Азербайджаном и Филипинами, я, конечно, без сомнений выберу Филипины.

Anatole:
"Бути подібними" – це було узагальнення з метою зменшення кількості букафф.:)
Автор висвітлив, і доволі розлого, яким чином Азербайджан прийшов до нинішнього успіху, з наголосом, що непогано б і нашим брати за взірець подібну державницьку поведінку. Якщо Ви думаєте, що можна було таке зробити, не підім"явши під себе попередньо всіх власників, чиї інтереси знаходилися у відповідній сфері, Ви помиляєтесь. А просто там така традиція – всі служать владі, крапка. Звісно, для справ це дуже і дуже корисно в багатьох випадках. Але...

Олена Олійник:
Щось мозок сьогодні відмовляється плідно працювати...:))
Я ніде не пропонував сліпо копіювати яку-небудь країну, іу Слісаренко, мабуть, теж не закликає "тупо" копіювати Азербайджан і методи досягнення успіхів Алієва (подаються виключно результати). Думаю, що методи можуть бути законними, чи цивілізованими, якщо хочете. Часи Богдана Хмельницького минули. Тому потрібні відповідні закони, система, яка б, незалежно від особистості керівників, гарантувала розвиток держави.
І, як на мене, для початку, було б добре сформулювати чіткі, цілком конкретні цілі розвитку України. З них випливуть методи і критерії оцінки дій політиків.

Олена Олійник:
Зараз, як не прикро, переважають емоції, державна структура якась недолуга, неефективна. Хтось крикнув: "Популізм!", загал хором:"Популізм!..." Одні волають:"Ой, братня Росія, ой російська мова!", а інші – "ой НАТО, ой Європа!..."
На мою думку, потрібно заспокоїтись, і чітко сформулювати, яке ж життя ми хочемо мати в Україні. Далі – подивитись, що робиться зараз у нас, у світі. Таким чином ми визначимо, куди дмуть "вітри наших бажань і бажань оточення". Потім, з наявної обстановки визначаємо куди і завдяки чому будемо рухатись. І – вперед! Три крапки:))