Пухнаста політична фантазія

Пухнаста політична фантазія

В парламенті відбувся конституційний переворот і зрада. Ще б пак! Та все ж таки зовсім невідомо хто кого і за що зрадив, чому благають повернутись і розпочати все з нової, чистої сторінки. Звичайно ж безглуздо вважати, що все ще можна повернути, коли війна перейшла у відкрите протистояння, коли давно обмізковані стратегічні плани переходять до реальності, і всі містки назад спалено, зруйновано та й забуто в кінці кінців.

Жоден не бажає повернутись, бо знову треба цілуватись, кидатись в обійми, стояти поряд, бе... Та й чи потрібно це виборцям? Як повернутись, зганьбити себе, вдавати що нічого не сталося... Куди там...Повернення до материнського лона коаліції сьогодні радше метафоричне аніж реалістичне. Хто ж знайде сили відповісти народу на його благаюче запитання: "Ну що, все?" відвертим "Так" і розпочати тим самим гидотний, але такий довгоочікуваний процес розлучення.

Нікуди не подінешся, всі кроки секретаріату президента по дискредитації роботи кабміну на чолі з Тимошенко виявилися не більш ніж тактичними. Так, почасти ефектними (зауважте, всього лише ефектними та не ефективними), але швидкоплинними були звинувачення в бездіяльності, зраді національних інтересів. А як вам спроби відчитати Юлію Володимирівну, немов двієчницю в школі за нерозумну поведінку і відсутність на параді. Де ж тут вдаватись до порівнянь, коли дехто веде справді стратегічну і разом з тим жорстку гру.

За два дні в країні сталося таке, що може вирішити як майбутнє нашого державного ладу так і наблизити парламентські вибори. На що можна розраховувати? Невідворотні зміни почалися, і мало в кого виникають сумніви, що є істинний їх сценарій. Хоча хто заважає пофантазувати? Мріяти про міфічне возз'єднання не те що безперспективно, а радше нудно і вкрай нецікаво. А от перспективи дружної співпраці БЮТ і Регіонів видаються значно кращим полем для польоту політичної фантазії.

Так, для прикладу, можна припустити, що вслід за першим пакетом відверто антипрезидентських законів, наступним кроком буде підвищення прохідного бар'єру на виборах до парламенту до семи відсотків. Та це необхідно зробити, за ті сорок днів, по закінченню яких президент розпустить неслухняних парламентарів і країна знову перейде до режиму дочасних виборів. Хоча тут варто зважити і на доцільність такого рішення президента, адже в будь-якому разі, перспективи партії Наша Україна, та й самого Ющенка в такому випадку залишаються доволі суперечними. Адже в результаті підвищення прохідного мінімуму в країні сформується чітка двопартійна система (здається нема необхідності вказувати хто увійде в склад нового парламенту).

Та навіть тоді, коли президент виявляється відлученим від політичного процесу, актуальним залишається питання "хто сформує наступний уряд?". Остаточно спрогнозувати результати таких дочасних виборів навряд чи хтось сьогодні візьметься, тому цілком ймовірною є домовленість Регіонів з БЮТом провести вибори і просто визначити сильнішого. Шанси в кожного з вищезгаданих суб'єктів політичного процесу здобути всю повноту влади в країні з наступними виборами є, до того ж шанси значні.

Та все ж таки розклад сил в майбутньому парламенті, при умові підвищення прохідного бар'єру до семи відсотків (а отже дрібні партії з необхідністю залишаться поза стінами Верховної Ради) швидше за все буде близький до "п'ятдесят на п'ятдесят". Що з цього буде, важко собі уявити. Можна лише запропонувати бажаючим посісти крісло прем'єра робити це по черзі, щоб не сварилися. Нехай рік керуватиме країною Тимошенко, а на наступний до влади візьметься Янукович, чи може навпаки, адже жодної різниці нема, бо в будь-якому разі буде надзвичайно весело. Окрім того, яскраві приклади подібного ми мали в Югославії та й досі маємо в деяких арабських країнах, де шейхи правлять почергово, кожен по року. Тож чим ми гірше?