Зраджений Майдан

Про гірку діоксинову правду...

"Не зрадь Майдан!", - лунали гасла,

Народ горланив всюди клич "Ура!"

Тоді ж бо було зовсім ще не ясно,

Що все це – фарс, вистава, гра.

Тоді боролись. Думали – за волю,

За щастя, своє світле майбуття,

За України ніби кращу долю...

Та була то вистава, не життя!

Чи ж ви отримали, борці, чого бажали?

Хіба здійснились ваші мрії, сподівання?

Боротися за правду ви хотіли, звали...

А вийшло так: не правда, – обіцяння.

Звичайні передвиборні балачки

Вас спонукали кинутись у бій.

Були ви, як немічні качки,

Що борсались (за щастя!) у багні.

За щастя не своє, народне, а чуже,

За щастя кандидата помаранчевого того.

Все – так, як досі було. Тільки він уже –

Не кандидат, а перший після Бога...