Симптоматично, що першою своєю статтею на "НП" "студент філософського факультету КНУ ім. Шевченка, за напрямом – політологія. Голова Секретаріату КМО МНК, Молодіжний Націоналістичний Конгрес" (з інформації про автора на "НП") Олександр Саліженко ділиться з нами найгострішими своїми почуттями (шокованістю) останнього тижня, дослівно: "На цьому тижні Міністерство освіти дало дозвіл на викладання в школах людям з нетрадиційною орієнтацією. Ця новина, чесно кажучи, мене шокувала." (виділене тут і далі курсивом – з допису Саліженка).
Що ж так зразу про наболіле! Навіть такий досвідчений та авторитетний багаторічний борець з гомосексуалізмом як Руслан Кухарчук, розпочавши свій блог на "Українській правді" вже впродовж двох своїх дописів утримується від гомофобних випадів. Суті це не міняє, спрогнозую, що нетерплячка дуже скоро здолає і його, тож на "УП" перекочує кухарчукове "Про гомодиктатуру", яке поки що мило уживається зі "Самознищенням" Саліженка на блогах "Газети по-українськи". Як їх особисто пече тема, що її так хочеться розтиражувати по всіх мислимих і немислимих ресурсах!
То чи є ще щось актуальніше за гомосексуалізм в теперішній Україні, що могло б шокувати українського націоналіста, студента філософського факультету, майбутнього політолога, громадянина врешті-решт? Звичайно ж ні, адже ґеї загрожують державі! (Дивись дещо істеричне закінчення публікації Саліженка).
І то правда, як назвати тих, хто знищує Українську державність, як не п...сами?! Я вже писав це раз на "НП" в матеріалі про те, як "Вєрка Сердючка дала Тарасові Чорноволу!" Хоча, судячи з того, що одну з ключових посад в державі і значимих ролей в нинішніх політичних процесах руйнації та хаосу грає жінка, треба б ще шановному авторові було й про лесбійок згадати! Отож...
До речі, з націоналістом Саліженком, судячи з коментарів до його публікації, цілком погоджуються народноправдинські українофоби:
ANONIM | 9.09.2008 20:35 Гэй-свидамиты, школы чэкають на вас!І тому подібні коменти.
А тепер про речі серйозні. Пройдемось тезами Саліженка?
1. "На цьому тижні Міністерство освіти дало дозвіл на викладання в школах людям з нетрадиційною орієнтацією. Ця новина, чесно кажучи, мене шокувала.". "Новиною" минулого тижня ця інформація стала виключно для тих "політологів" і "сексологів", хто про події та ситуацію в Україні дізнається тільки з повідомлень "Ґей-форуму України", які минулого тижня розміщувались на різного роду спеціалізованих сайтах, наприклад на Ґей.ру. Насправді, наказ Міністерства освіти від 1995 року, який обмежував права осіб, які здавались керівництву освітнього закладу ґеями, на роботу в школах було скасовано ще 1998 року, про що й вказано у відповіді МОН на лист "Ґей-форуму України". Тож про яку "новину" йдеться? Невтішно, якщо для наших майбутніх націоналістичних політологів "новинами, що шокують" ставатиме переписка громадської організації про нормативний акт рангу наказу, скасований десятиліття тому.
Звичайно ж для різних людей можуть бути подразниками різні ключові словосполучення, зокрема й "ґеї в школах". Про ці свої проблеми можна писати і говорити. Але навіщо ж навколо власних проблем вибудовувати есхатологічні прогнози для цілої України, лякати всіх "самознищенням" та втратою державності? Чи повинна любов до України мати сексуальне забарвлення? Чи варто власну сексуальну стурбованість видавати за любов до України?2. "Більшість наукових експертів (з різних галузей), обурені таким рішенням Міносвіти. А саме, тим, що у дітей, на підсвідомому рівні буде руйнуватись інститут сім'ї.". Не знаю, які то там "експерти" проснулись на десятому році цього "обурливого" для Саліженка рішення МОН, але думка Саліженка очевидна: ґеям в школі не місце (спочатку вчителям, а там, очевидно, і підліткам, вони ж бо теж показують "не той" приклад). Тільки ж як тепер бути? Як реалізувати побажання Саліженка? Це ж за десять років скільки ґеїв прийшло і успішно працюють в школах! Хотілось би, аби шановний політолог Саліженко в наступному дописі розкрив рецепт виявлення (невже пропустимо всіх "підозрілих", а можливо заради справедливості взагалі всіх через судово-медичну експертизу, розслідування, стеження?) та вигнання ґеїв зі шкіл.
Щоправда, проблема в тому, що серед ґеїв та лесбійок, які вчителюють, значима питома вага високого рівня професіоналів та патріотів України. Ким би таким їх замінити? Пряме питання студентові Саліженкові: по закінченню вузу підете вчителювати в рідне, як Ви пишете, найкраще українське село Гопчиця? Ваш приклад так потрібен українській молоді. Спробуйте не ухилитись від прямої відповіді.
Про професіоналізм. Взагалі то, думати про те, з ким спить твій діловий партнер чи конкурент – надзвичайно непрофесійно і контрпродуктивно. Навіть в таких, здавалось би традиційно гомофобних царинах людської діяльності як спорт, де культ "справжньої чоловічості" зведено до абсолюту. Тому періодично різного роду ділки спортивного бізнесу намагаються спекульнути на гомофобних настроях та темах. Я вже було писав про цю проблему в своїй публікації на "НП" "То чи нокаутує Ібрагімов "цього українського ґея"?" на прикладі гомофобного випаду на адресу Кличка.
Хочу торкнутись більш свіжих спортивних подій – Олімпіади 2008. На ній виступав тільки один відкритий ґей Метью Мітчем, який повіз до дому в Австралію олімпійське золото. Також серед спортсменок було 13 жінок, які заявили про свою гомосексуальність. З них троє принесли своїм народам золоті, двоє – срібні і одна бронзову медаль. З 14-ти відкритих гомосексуальних спортсменів семеро завоювали медалі! Якби подібний рівень ефективності та професіоналізму показали б всі спортсмени, без огляду на сексуальну орієнтацію, будь-якої країни Світу, її олімпійська збірна стала б легендою на всі часи.
Але є люди, які вважають, що гомосексуалістам треба заборонити і виступи на олімпіадах, адже вплив прикладу олімпійських чемпіонів на виховання дітей та підлітків точно не менший, ніж вчителів.
Невже через власні сексуальні проблеми комусь так тяжко зрозуміти, що і спортсмени і вчителі показують приклад власного професіоналізму, а не сексуальності. З іншої сторони, чи можливо кому б то не було заборонити сексуальні фантазії щодо вчителів чи спортсменів? В декого, з тих чи інших причин, такі фантазії своїм наслідком мають гнівні дописи в різного роду установи, організації, партійні програми, ЗМІ та блоги.
До речі, Кличко тоді переміг таки Ібрагімова! Докладніше в "То хто ж кого...?"
3. Не хотілось би, аби наступне моє повідомлення політологу Саліженку сприйнялось як мій сумнів в якості викладання політології на філософському факультеті КНУ ім. Тараса Шевченка, чи, боронь Боже, критика інтелектуального потенціалу чи рівня освіченості цього автора, але просто не маю права не відкрити для нього ще одну "новину". Теза про "сім'ю, яка стала праобразом і моделлю держави. Останнє засвідчує навіть одна з теорій походження держави, а саме теорія договору (Т. Гобсс, Д. Локк)... Такий маленький вступ до історії держави", скажемо так м'яко, не відповідає дійсності. Теорія суспільного договору (Б. Спіноза, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк, І. Кант) якраз була категоричним запереченням теорії про державу, як продовження еволюції сім'ї – патріархальної теорії (Аристотель, Конфуцій, Р. Філер). Остання не просто базована на релігійних міфах (у Аристотеля – еллінське уявлення про Зевса, бога-батька, бога вседержителя; у Конфуція – на цілій релігійно-етичній школі конфуціанства; у Філера – на теорії походження влади монарха від біблійного Адама), але жодним серйозним науковцем не розглядається як аргумент в сучасних дискусіях з проблем теорії (а не "історії", як помилково пише Саліженко) держави.
Мені б дуже хотілось, аби всі інтелектуальні змагання за заможну, сильну, вільну українську Україну закінчувались перемогами українців, як це було, скажімо на "НП" в часи засилля хандусенків-маркасян. Але дозволю собі засумніватись, що, якби це по-м'якше, поверхнева освіта є запорукою українських інтелектуальних перемог.4. "...якщо влада і держава, зацікавлена в збільшенні народжуваності та в зміцненні інституту сім'ї, то підтримка має відбуватись не тільки матеріальна а й моральна та виховна. Це ж не логічно – в одних діях підтримувати народжуваність та традиційну сім'ю, а в інших знищувати її в основі (підтримуючи та толеруючи одностатеві стосунки)." Пересмикувати в міркуваннях, навіть пропагандивних, завжди небезпечно, цей факт схоже не відомий Саліженкові. Адже, якщо йти його збоченою логікою і ув'язувати народжуваність з рівнем толерування одностатевих стосунків, то з його тез випливає висновок, що саме в наслідок скасування в 1998 році заборони викладання гомосексуалістів в школах, з року в рік почала збільшуватись народжуваність. А починаючи з 2007 року і по сей день в Києві, місті, де найвищий рівень соціальної терпимості до гомосексуальних стосунків і гомосексуальних людей, народжуваність відчутно перевищує смертність.
Безумовно, прив'язувати рівень народжуваності до рівня терпимості до ґеїв – абсурдно. Так само, як очевидним є той факт, що тільки ті суспільства, які з повагою та безумовною шаною ставляться до святості приватного (зокрема й сексуального) життя своїх громадян, кожного з Вас, шановний читачу, без огляду на те, з ким ви і як спите, чи не спите, можуть досягнути такого рівня відкритості та свободи, який би з однієї сторони виключав корупцію та диктат, а з іншої гарантував би настільки високий рівень розвитку економіки та добробуту громадян, що давав би можливість проводити успішні демографічні програми.5. "І що ж за приклад будуть показувати такі (гомосексуальні) вчителі?". Відверто кажучи, сама освітня концепція України виключає, аби вчителі "показували приклад" власної сексуальності школярам. Будь-які вчителі: гомосексуальні, гетеросексуальні, бісексуальні, асексуальні. Не хотілось би знову давати привід, аби хтось подумав, що я намагаюсь провести психоаналіз особистості шановного Саліженка, розглядаючи тут фантазії з його публікації на тему "секс в школі" чи "а як ЦЕ робив мій вчитель? (робить вчитель моєї дитини) ". Тому обмежусь старою байкою про суддю, який нудиться, розглядаючи потік одноманітних справ про порушення правил водіями, запитує в пристаркуватого порушника формальне: "Прізвище, ім'я, рік народження, місце роботи та посада?". На останній відповіді порушника суддя збуджено піднімає брови: "Вчитель молодших класів? А ну беремо зошит і пишемо двісті п'ятдесят раз "я не буду більше порушувати правила дорожнього руху!". Було б добре, якби наші політологи, як і політики, до речі, не переносили свої шкільні переживання в виконання своєї роботи, як той суддя.
5. "Якщо держава підтримує стосунки, які протеречать (авторську орфографію Саліженка збережено) традиційній сім'ї, відповідно, вона й сама проти неї. І відоме твердження, що "здорова сім'я – основа держави", вже не логічне, отже влада проти держави.". Логічність викладених тез і їх взаємозв'язок, як і стилістику викладення, залишимо в спокої, тим більше, що це не турбувало їх автора. Не будемо вдаватись і в аналіз, наскільки "нетрадиційною" була сім'я в пізньобрежнівський період Української історії, коли масовий алкоголізм чоловіків ("голів сімей"), байдужість жінок до материнства (12 абортів на кожних 10 народжених немовлят в Україні в 1985 році), вдарили по генотипу та демографії Української Нації настільки сильно, що навряд чи мисляча людина готова закликати до повернення в ті традиції сімейного життя, захищені, за логікою Саліженка, кримінальним переслідуванням за гомосексуальні зв'язки. Так, ув'язнивши Сергія Параджанова за "мужеложество" російсько-большовицька держава "захистила" українців від цілого "аморального" впливу цього режисера: "Нема чого всяким там... вести розтління нашого високоморального народу та знімати фільми, на прем'єрах яких різного роду "інакші" починають вставати і проти чогось там протестувати. Нормальні, відповідальні за власні сім'ї громадяни по кінотеатрах не протестують!". Звісно не протестують – який же "нормальний", з точки зору обтяженої фобіями людини, залишить власну сім'ю і піде в ув'язнення заради таких понять як Свобода для всіх, права людини, демократія, толерантність... Та держава так думала і так діяла. Дякувати мужності і мудрості Українського Народу, тієї держави-монстра не стало.
Щодо того, якою має бути "традиційна УКРАЇНСЬКА сім'я", то спробую пояснити своїм опонентам, що погляди на це в Україні надто різні. При цьому в середовищах гомофобів вони теж різняться. Спільним є тільки теза, що існувати в Україні можуть лише такі сімейні стосунки, які відповідають їх уявленням, про що я вже писав на "НП":
А ось як уявляє майбутню справжню "традиційну" ідеальну українську сім'ю нового тисячоліття натуралізований громадянин України радикальний гомофоб, борець за "традиційні моральні цінності" Сандей Аделаджа та його секта, тиражуючи це уявлення на своїх сайтах та розгорнувши боротьбу за неї на українських вулицях та майданах:
ANONIM 
