Зазирнути у день завтрашній

У політології, як і в ряді інших наук, насуваються кардинальні зміни...

Потреба в оцінці найближчих і віддалених перспектив особливо гостро відчувається під час політичних криз. В Україні вже котрий рік не припиняється перманентна криза. Зрозуміло, що футурологія навіть на побутовому рівні тут буде завжди в пошані.

Прогнози сиплються з екранів телевізорів й сторінок газет. Ними наповнений Інтернет. Про них говорять на вулиці, у транспорті й магазинах. Їх дають астрологи. Все більша частина так званих екстрасенсів, чаклунів й іншої аналогічної братії стають "політичними аналітиками".

Будь-яке загострення ситуації – це шанс пропіаритися політикам "другого ешелону", нагадати про себе політичним грандам. У стінах Верховної Ради "різнокаліберні" політики відають допитливим журналістам існуючу, але, ніби власну версію розвитку подій. Для журналістів – це жива робота. Для ЗМІ – додатковий рейтинг, а їхніх власників – ріст капіталізації.

Безумовно, існують академічні школи, експертні співтовариства. Але в цілому публічний експертний аналіз, який представлений у мас-медійному просторі, відповідає сподіванням суспільства, осмислено чи підсвідомо, підхоплюємий кимось і всіма відразу, тоді як "прогностичне щастя", те пак справджуваність, відходить на другий план.

Це, як правило, із прогнозом політичних процесів, які реально відбуваються, нічого спільного не має. По-перше, відсутній всеосяжний аналіз. По-друге, схема ухвалення рішення в тій або іншій ситуації нікому із публічно виступаючих достеменно не відома. По-третє, не може не викликати складностей величезна кількість факторів, що впливають на розвиток подій й, відповідно, на кінцевий результат.

Крім того, рішення приймають люди. Наділеність владою не рятує жодного з них від керуючих ними страстей і прихованих бажань, не міняє їхню психофізіологію сприйняття й темперамент, а також особливості мислення. Вона не змінить здатність до навчання, як відсутність "гімназичного утворення" не дозволить сформулювати думку. Влада сама по собі не змінить моральні або духовні принципи (принаймні, у кращий бік), лише "попустить поводи".

Політологічний аналіз. Він потрібний для того, щоб досягати заданих політичних цілей, розуміти свої інтереси й вибирати шляхи їхньої реалізації. Але сьогодні політологічний аналіз, пропонований експертами, використовується або не ефективно, або взагалі ігнорується. Таке положення речей обумовлене низкою причин. Зокрема тим, що аналітичні матеріали, підготовлювані в межах, як державних, так і недержавних структур, у своїй основі кон'юнктурні, недержавних, крім іншого, – обумовлені позицією керівництва й грантодателів. Зрозуміло, що експертна оцінка, що здійснюється в окремих структурах, завжди є залежною. У державних структурах – від держави, у недержавних – від джерела фінансування. Крім того, кожен експерт уявляє, що офіційна позиція висловлена ним або з його подачі, вносить керуючі впливи на суспільну свідомість у цілому, об'єкт аналізу й експертне співтовариство, зокрема.

Істотною проблемою в прикладній політології була й залишається обмеженість її потребами правлячої еліти. Ще одна проблема в області політичного аналізу й прогнозування – це професіоналізм. Хоча й вийшло кілька перекладних книг, навчальних посібників, присвячених даній проблематиці, але наскільки вдало можна використати запропонований там досвід без відповідної адаптації до сучасних геополітичних умов взагалі, і Україні зокрема, – залишається відкритим питанням. Є значні розбіжності теорії із практикою. Академічна наука й політична практика живуть відособленим життям. Практичні політологічні дослідження, як правило, вузькоспеціальні, а реальні досягнення одномоментні. Очевидним є той факт, що більшість політичних сил й інститутів фактично відмовилися від прогнозу розвитку ситуації в далекій перспективі, уповаючи на випадок, те пак – на "либонь".

Не можна не визнати, що політологію, як ні яку іншу дисципліну, що працює з індивідуальною й масовою свідомістю, торкнулася інформаційна революція. Прогноз є універсальним методом і разом з тим невід'ємною складовою кожної наукової дисципліни. Основою прогнозування є ясне уявлення про сьогодення.

Інформаційна революція змінила весь наш спосіб життя, стимулювала розвиток нових напрямків старих дисциплін і становлення нових, виявила фактори і явища принципово іншого характеру – особливу роль психотехнологій у постіндустріальному суспільстві. Науково обґрунтовані соціальні прогнози й політичні проекти сьогодні, як ніколи, тісно пов'язані з передбаченням інформаційно-психологічного впливу на політичних лідерів, осіб, що виробляють і приймають рішення, а також інформаційно-психологічного впливу на соціальні групи й широкі маси з метою розвитку подій у заданому руслі.

Варто констатувати, що предметно-практичне наповнення класичної науки явно не відповідає викликам часу. Немає жодних сумнівів, що "академічна політологія" усе більше сповзає в бік психотехнологій. І тут не допоможуть ні соцопитування, ні класичний імовірнісний прогноз.

У політології, як і в ряді інших наук, насуваються кардинальні зміни. Схоже, що в доступному для огляду майбутньому психотехнології по роботі з індивідуальною і масовою свідомістю будуть займати провідне місце в політології, а політична психологія – підпорядковувати собі інші розділи даної дисципліни.

Валентин Лисенко, політолог