Що ви, люди, яка там свобода?!
На всіх рівнях активно впроваджується політична цензура, щоб остаточно маразматичними властями паралізувати свідомість народних мас. Високі, "казкові", нічим не виправдані суми відшкодування моральних збитків за "приниження" ти "втручання в особисте життя" ідіотів, помаранчевих, білих та блакитних збоченців призводять до знищення "вільнодумних і тверезомислячих" ЗМІ.
Ситуація, яка існувала за часів Леніна та Сталіна, повторюється з мікроскопічною точністю: цензура, жорсткий контроль за всіма сферами суспільного життя...
Здавалось би, про який контроль можна говорити в країні, де всі "елітарні" злодії кричать про повну свободу?!
Та проблема якраз в тому, що лише кричать...
Дуже багато людей після здобуття Україною омріяної незалежності, справді вважали, що офіційне проголошення "вільної" преси дасть змогу висловлювати свої думки та говорити правду, кого б ця правда не стосувалась, тверезо оцінювати нетверезу ситуацію в державі. Але...
Омана, завіса ілюзій розвіялася. Ми переконалися, що за правду й надалі доведеться платити, віддавати найдорожче – життя.
Протягом десятиліть української історії інтелігенція вела боротьбу за скасування цензури, за те, що формально проголошено сьогодні. Та згодом стало зрозуміло, що формальність себе аж ніяк не оправдовує.
А нам з вами належить пройти довгий, тернистий шлях. Шлях втілення в життя того, про що сьогодні можемо тільки мріяти.
Ми повинні пам'ятати, що десятки людей розривали заслін мовчазної пасивності ціною власного життя, довівши при цьому: "цензора" можна перемогти.
Давайте й ми постараємось зробити все для того, щоб наші діти й ми самі не відійшли у вічність за ті слова правди, які лунають з наших уст!
