"Юля+Вітя=?" Знову разом?

З наступними словами ми звертались до українського політикуму неодноразово, ще з самого початку великого протистояння. І тепер, черговий раз звертаючись до Вас, та вже не до двох, а трьох, ми маємо тверде переконання, що все нижче сказане справдиться в найближчий час.

Всього лише за два тижні до того, як країна повинна була б заглянути в прірву перевиборів, наступає довгоочікуване примирення. Коли шість місяць тому ми публікували наступне звернення ситуація українській політиці видавалась патовою. Надій не було бодай на короткочасне перемир'я поміж завзятими антагоністами, що посідають прем'єрське та президентське крісла. Відтепер весь хід подій, що вів нас до глухого кута політичної безвиході змінюється, і найближчим часом ми очікуємо на появу коаліції трьох сил.

З наступними словами ми звертались до українського політикуму неодноразово, ще з самого початку великого протистояння. І тепер, черговий раз звертаючись до Вас, та вже не до двох, а трьох, ми маємо тверде переконання, що все нижче сказане справдиться в найближчий час.

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, мешканці міст і містечок, сіл і селищ, хуторів і окремих "хатинок" звертаємося до Вас, пане Президенте, і до Вас, пані Прем'єр-міністр зі словами:

"Прекратите войну!" "Скільки можна перетягувати канат?" "Що Ви робите?"

Ми ще віримо, що Ви спроможні "народити зірку". Ця "зірка" у нас з Вами "одна", вона зветься Україна!

В свій час Ви, і тільки Ви, перш за все, Ви спонукали Нас і весь світ до пошуку того, що зветься свобода.

Нагадуємо: Свобода – це певне мистецтво творити себе. А творити себе – це в першу чергу відповідати за себе і світ в якому ми живемо.

Історію сьогодення України творять конкретні особистості і це дуже важливо. Ви, Вікторе Ющенко, і Ви, пані Юлія Тимошенко серед них, "опинились на вершині". В час помаранчевої революції Вам допомогли, Вас закинули на вершину влади. Ви ії отримали, а тому за неї потрібно відповідати. Ви зробили свій вибір свідомо бо обрали Свободу.

Свобода, це не дар, а непередбачувана гармонія, найскладніше випробування, надзусилля, творча самовіддача. Коли мова йде про державу, яка називається Україна, про її народ, де віками свобода була, є, і буде національною гордістю і гідністю. Про "конфлікт" між "Вашими особистостями" не те, що говорити, писати, бачити, чути і думати – "неможливо". Ви, таким чином, відкрили свободу дій, а не тільки свободу слова.

Замість "протистояння" Ви, і тільки Ви "сьогодні" повинні відстоювати перш за все національні інтереси усіма можливими і прийнятними засобами, включаючи дипломатію (мова йде перш за все про Росію). Коли Ви разом, Ви – сила, бо нема нічого сильнішого на світі ніж Віра. З Віри все починається, а діями закінчується.

Ви, пане Президенте, перш за все, "мужчина", а Ви, пані Прем'єр-Міністр, перш за все жінка. Кому, як не Вам пощастило і довелось творити і відтворювати незалежну, горду Батьківщину, нашу Україну.

Єдність і порозуміння Вас, а за Вами цілий народ – повинно бути імперативом вашого життя. Амбіцій, недовіри,недолуги, перетягування "канатів" необхідно позбутись. Бо хто знає міру, у того не буде невдачі.

Політика завжди була, є і буде важливим аспектом людського життя. Саме життя людини при цьому безкінечно змінюється. Змінюється історично, творчо, політично. "Свободу не спинити", це гасло в свій час було взято Вами, пане Президенте, як лідером однієї з політичних сил. І ця сила, Ваша сила прийшла до влади. Бо відомо, що в життєдіяльності людини вищою цінністю являє собою свобода. Остання є універсальним виміром людської сутності, проявом її гідності, особистості. Свобода є нічим іншим, як вибором людиною своєї незалежності, свого "Я".

Виникає питання: А що змінилося за час після "Помаранчевої революції"? Головне, і це в значній мірі завдяки Вам, Вікторе Андрійовичу, і Вам Юлія Володимирівна, українець прокинувся, він змінився. Ті, які сприйняли "свободу не спинити", як маніфестацію власної людської гідності, як внутрішню свободу духу, як національну гордість, ті говорили собі "ТАК", і ті, які це собі скажуть – інші. Бо коли народ піднімається до розуміння свободи, як гідності та гордості – він стає нацією.

Позачергові парламентські вибори і час після них показали неспроможність так званої "політичної еліти" іти на компроміси. Вона віддзеркалює складність випробування свідомості української нації, яке вона переживає.

Справжня відмінність нашого сьогодення від недавнього минулого, це готовність "більшості" до спонтанної свободи, перш за все політичної. Міжнародний досвід перехідного періоду, державотворення (перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління) повинно стати для нас тим інтерактивом, який надасть "волю" законотворенню незалежної демократичної України.

Та свободу мало любити і визнавати, пане Президенте, її потрібно безперервно творити і відтворювати, культувати і розвивати. В суспільстві, яке прокламує свій намір розвиватись у демократичному режимі свого існування, конституція якого визнає людину вищою цінністю з її правом на вільний розвиток своєї індивідуальності, як невід'ємне право, таке як право на життя та громадянські свободи.

"Немає нічого більш практичного ніж добра теорія". Мудрість цього афоризму самоочевидна. Тому імперативом української нації, на відміну від політиків, є бажання всіма фібрами душі єдності та порозуміння. Народ завжди хотів і хоче, щоб ним гідно управляли, і кому як не Вам Вікторе Андрійовичу Ющенко та Вам Юліє Володимирівно Тимошенко це повинно бути відомо. Ви маєте достатній життєвий та політичний досвід, та цього замало. Потрібно мати мужність, щоб скористатись своїм розумом та волю до влади, на вершині якої ви знаходитесь. Тому Ваш "тандем" – це те, що потрібно державі сьогодні, іншого природа не створила. Віра народжує політику, а рівень життя її віддзеркалює.

Високе та низьке одне до одного схиляється. Звуки, зливаючись, приходять до гармонії. Гармонія Ваших "нових" відносин повинна пройти через самоочищення. Це призведе до очищення Вас віл Ваших політичних "друзів", і всіх тих, хто змінює колір в залежності від політично-бізнесової вигоди.

Сьогодення української політики на межі змін. Бо політика сьогодення – це "пыль в ожидании ветра".

На війні переможців не буває!

Українська політична казка ось-ось зреалізується. Адже добрий Вовк вже не бажає з'їсти Червону Шапочку, а та в свою чергу погоджується зі всіма його настановами. Кіт Леопольд, як завжди вчасно приходить на допомогу двом, щоб стати третім.