Українська зброя і українці вбивали росіян в Грузії чи навпаки?

Після міжнародної політичної перемоги над Грузією через продажництво Європи, Росія перекинула пропагандивну потугу на наступну ціль своєї геополітики-недостатньо покірну Україну. Наїжачені висвітленням подій російсько-грузинського військового конфлікту прокремлівські Засоби Масової Інформації завзято взялись за Україну.

Створення образу "недружньої", "невдячної", "підступної" країни з нашої Держави виявилось для них недостатнім. Сьогодні в моді стала "ворожа" Україна.

Неприхований підтекст сюжету про Україну вечірнього випуску новин на Першому Російському Каналі 2 жовтня 2008 перекладається у тезу: "українська зброя і українські спеціалісти прислані Державою Україна вбивали росіян в Грузії". Ця фраза не була сказаною, але навколо неї крутився весь сюжет, доводячи її важливість і викликаючи відповідну реакцію. Об'єктивного і правдивого висвітлення обставин чого так сталось від москалів, звісно, не дочекаєшся, ще й коли в них є інтерес.

Без таких пояснень і українські лопати, якими окопи рили і трупи закопували, можуть бути виставлені свідченням однозначно підлої ворожості. Мовляв, влізли українці не в свою справу, підтримуючи ворожу Росії сторону, а тут їм газ, нафту давай і взагалі добросусідство. Не важко здогадатись, які почуття виникають в росіян, що почули лиш таку вирізку з цілого. Українці помагали грузинам вбивати російських громадян-це все що відкладається у них в голові.

Помітна професійність складення подібних сюжетів про Україну не залишає й малого просвіту, який не робив би нас ворогами росіян. Сказати щось добре про Україну в таких умовах в Росії-значить зневажити саму Росію і її загиблих в Грузії. Масовість явища ворожості до нашої Держави з приписуванням вчинків, які трактуються як підлість, дає Кремлю маневр на закономірну в такому разі відповідь наплюванням на всякі там міжнародні зобов'язання щодо України.

Наведений приклад випуску новин про Україну на російському телебаченні яскраво демонструє як досягається масовість ненависті до потрібної Держави. Підготовлений він на славу російських пропагандистів. Тут присутнє і підтвердження важливості певних тверджень і претензія на об'єктивність і закріплення та підведення до основної думки захопливими деталями.

Першим "героєм" сюжету виявився депутат Верховної Ради від Партії Регіонів Коновалюк. Появився він в кадрі не спроста і зіграв там одну з основних ролей по доведенню нехорошості України. Ведучий зазначив, що "в Верховній Раді України навіть комісію створили по розслідуванню поставок зброї Україною в Грузію". Представивши Коновалюка, як голову цієї тимчасової слідчої комісії, ведучий продовжив, кажучи що в депутата на руках опинились секретні документи з приводу постачання зброї грузинській стороні.

Далі, наче нічого такого не вчиняючи, журналісти разом з цим "штірліцом" прямо у стінах Верховної Ради з рук Коновалюка почали демонструвати ці документи. Розсекречені таким чином документи "українського вермахту" стосувались переписки укрдержекспорту і Президента по постачанню зброї в Грузію.

Російські журналісти одразу зауважили, що там не все чисто. Для доведення брудності привели підозри Коновалюка, який дійшов висновку, що підпал на складах біля Харкова був штучний. За його версією таким чином замітались сліди продажу зброї грузинам. Бо горіли саме ті склади, з яких продавали боєприпаси в Грузію. Про те, що це можливо помста російської сторони не згадали, як і більшість журналістів та політиків в Україні.

Справою пропагандивної техніки було вигідно потрактувати поданий факт продажу Україною Грузії певних видів зброї і час їх поставки. Що й було зроблено з посиланням на Коновалюка і показані ним документи. Ющенко постав тут як людина, що разом з Саакашвілі готував напад на Південну Осетію. Причому була спроба його й дурним зробити, ствердивши що він продавши половину зенітно-ракетних комплексів Грузії наніс втрати обороноздатності України. Тут же з посиланням на розсекречені документи повідомлено, що Пакистан давав за них в чотири рази більше.

Дотепним виявився вид об'єктивності, коли зі словами: "прихильники Президента навіть не відпираються від продажів зброї" коментар взяли в Анатолія Гриценка. Насправді останній і голосуваннями і висловлювання не є ніяким прихильником Президента. Він затаїв справедливу особисту образу на Ющенка за звільнення, яке той провів по-царськи: без пояснень з подякою за те, що зроблено і вказування на невідповідність поставленим завданням. Тобто без процедурності, що дає змогу використовувати різним силам особисту образу для боротьби з Інститутом Президента.

Хоча, Гриценко доречно сказав: "що неетично виносити такі документи на зовнішню сторону". Очевидно маючи на увазі вчинок Коновалюка. Слова то попали по ділу, але в дусі несильно бажаючої захищати українські інтереси політики. Тому що називати неетичним показ секретних документів російській стороні з приводу постачання зброї в Грузії-це замало. Тут вже варто підозрювати державну зраду.

На цьому "викриття злочинів України перед Росією" не скінчилось. Безпосередніми вбивцями росіян українців зробили за допомогою згадуваних ракетно-зенітних комплексів. Виявляється щоб успішно збити ворожий літак потрібно мати навчений екіпаж. В грузин таких спеціалістів нема, а за контрактами постачання зброї Україна вже не раз надавала для обслуговування своїх людей на певний час. Тобто російські винищувачі і бомбардувальники падали від рук українців.

На завершення епізоду від трактування певних вирваних фактів російські пропагандисти перейшли до екзотичних наклепів. Зокрема Україну зробило вічно спосноруючою терористів. Мовляв ті, що продавали зброю заробили 30 мільярдів з часу 90-х років. В тому числі продавали зброю Аль-каїді. Ну й логічно вже припустили, що захоплене сомалійськими піратами судно "Фаїна" везло зброю не до Кенії, а в Південний Судан. Куди продавати зброю заборонено ООН.

Отож, як видно, в росіян вибору нема-Україна для них ворог. І так буде доти доки старання вигідної Кремлю пропаганди не знаходитимуть опору або щось не зробить її безглуздою. Бо ніколи думати громадянину Росії, що Україна продавала зброю Грузії як країні, якій Росія офіційно не оголосила війни чи її владу поза законом. І що це Росія вторглась на територію Грузію загрожуючи життю українських військових, які консультували необ'явлену військовим ворогом країну.

Представлення вторгнення російських військ в Грузію операцією "примушення до миру" й не дозволить росіянам думати по іншому про українське постачання зброї до Грузії. Ніхто ж для них не поставить запитання: "Якщо в Кремлі знали про підготовку Грузії силою вирішити питання з сепаратистами, про що свідчать рекламовані ними добуті плани, чому війська упереджувально не взялись захищати підтримуваних ними південних осетинці і абхазців? Чому допустили, що вони будучи опоспартизовані і ставші громадянами Росії опинились на короткий час захопленими грузинами? Чи не тому, що ввід російських військ наперед не дав би політичної змоги в подальшому ввійти вглиб території Грузії?

3 жовтня 2008 р.

12:09