Яке відношення має Іван Франко до Харкова

На жаль, не лише Сергій Кривуля, головред "Параски Інфо" не знає, чим пов'язаний Харків з Іваном Франком.
Відкрита відповідь Vladimir'y.

Почати хочу дещо з іншої теми. Через моє рідне місто одного разу проїхав Пушкін. Це були для нього не дуже приємні обставини, бо він їхав у вигнання до Бесарабії. Але це стало підставою потім назвати вулицю, якою він прямував до мосту через річку Пушкінською.

Нерідко ставляться пам'ятники навіть літературним персонажам лише тому, що їхній образ якось пов'язаний з містом. А екскурсоводи часто розповідають історії про те, як якийсь письменник десь згадав про місто, тому у ньому зараз є вуоиця на ім'я того письменника. Або монумент.

А зараз про Франка і Харків.

Цитата з Ізборнику:

У ст. "Етимологія і фонетика в южноруській літературі" (1894) Ф. науково обгрунтував переваги фонет. правопису для укр. літ. мови. Виступив Ф. і проти намагань "латинізувати" укр. графіку, заявивши у праці "Азбучна війна в Галичині 1869 р." (1912), що це був би найтяжчий удар не лише по укр. мові, а й по всій укр. культурі. Ф. дав досить повну і загалом об'єктив, картину розвитку літ.-писем. мови 16 – 18 ст. У відомій ст. "Літературна мова і діалекти" (1907) Ф. заявив, що укр. народ повинен мати одну літ. мову, в основі якої лежать говори Серед. Наддніпрянщини, мова І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, бо "у мові тих письменників лежить основа того типу, яким мусить явитися вироблена літературна мова всіх українців", бо "та мова на величезному просторі від Харкова до Кам'янцяПодільського виявляла таку одностайність, такий брак різкіших відмін, який вповні відповідав українському національному типові".

І далі:

Ф. був незрівнянним практиком і теоретиком перекладу. Праця "Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання" (1912) – свого роду енциклопедія перекладозн. думки і справи того часу в Україні. Ф. знали і глибоко шанували відомі філологи – його сучасники (В. Ягич, О. Потебня, О. Шахматов, А. Кримський та ін.). В 1906 рада Харків. ун-ту одностайно присудила йому ступінь доктора рос. словесності. В 1907 з політ. міркувань реакц. кола Росії перешкодили обранню його дійсним членом Петерб. АН.

Може брак історичної пам'яті серед деяких харків'ян саме пояснюється тим, що дії ради Харківського університету 1906 року і визначення Іваном Франком українського мовного ареалу до Харкова не дуже пасують до культивованого образу "чіста рускава горада" від якого "да Расії бліже чєм да Кієва"?

Чи невже не місце у Харкові пам'ятнику Івану Франку?