Політичні реформи, які "активно" впроваджують в державі, дають зовсім інші результати, ніж ті, про які говорять як "передбачувані". Гроші, а не професіоналізм, "хлібні" посади, а не порядність, – ось основні критерії проходження того кастингу, який так щиро називають демократичними виборами. Саме тому в рядах наших "обранців" так багато кумів, братів і сестер (майже "во Христі"), навіть охоронців і водіїв партійної "еліти".
Присутність у радах різних рівнів кримінальних авторитетів та просто злочинців – норма, стандарт для нашого суспільства. Не гребують депутатськими благами й підприємці, для яких вартість місця у списку партії (не має значення, якої) – одна з найважливіших статей бюджету.
Який вихід з ситуації, що склалася, можна знайти? А він лише один – повернути мажоритарну систему виборів. На цьому питанні уже не зможуть спекулювати ті, котрі ділять державу на Схід і Захід, так як за цю реформу проголосує і львів'янин, і харків'янин, і кримчанин.
Романтичні думки про "добрих і розумних" депутатів варто забути, так як серед різнобарвних політичних кланів навіть піднімати питання про зміну виборчої системи – табу. Не варто думати, що за повернення до "мажоритарки" проголосують провідні політичні партії. Тому потрібно об'єднувати громадян держави з активною громадською позицією, готових довго й важко працювати. Але не депутатів!
Зміни до Основного Закону України можливі лише за умови проведення референдуму. У цьому випадку, повірте, осторонь не залишиться ніхто. Найважче – зробити перші кроки, адже ті, хто може ініціювати референдум – Президент чи якась партія – володіють половиною державних ресурсів та владою.
І їхнє владне слово – ні...
А що на це скажемо ми?...
ANONIM 
