Вірус страху. Янучет хоче залякати український народ... бо сам його боїться

Янучет прагне, аби ми боялися влади, СБУ, міліції, прокуратури. Президент-рецидивіст запроваджує систему, за якої б страх переслідував нас всюди, на кожному кроці: на вулиці, на роботі, в офісах, зрештою – у власних оселях.

Повертаючи Україну в СРСР "доперестроечных" часів, він має на меті відродити в нас генетичну пам'ять про небезпеку бути вільними людьми, збиратися на мітинги, мати свої думки і відкрито висловлювати їх, подавати голоси протесту.

Не даремно він з такою злістю і огидою відгукується про "помаранчеву владу", адже під цим перед усе розуміє здобуту країною свободу, взятий курс на розбудову й утвердження демократії, запровадження незалежної від зовнішніх впливів політики всередині держави і на міжнародній арені, захист української ідентичності, розвиток громадянського суспільства.

Замість цього він насаджує в країні "стабільність", за якої єдина місія громадян – слугувати справними гвинтиками системи, а єдині почуття, котрі при цьому дозволяється їм мати до влади – безмежна слухняність, що базується на тваринному страху бути розтоптаним і знищеним режимом.

Сигнали суспільству про уготовану йому долю є максимально чіткими, аби ні в кого не виникало найменших сумнівів, щодо суті здійснюваного стратегічного плану.

В той же час така політика є проявом внутрішнього страху самого Януковича. Такий переляк притаманний диктаторам, що страждають від манії переслідування та, як вогню, бояться відкритих проявів непокори ув'язненого ними в масштабах цілої країни власного ж народу. Янукович ненавидить Україну, бо боїться її. Відчуває, що вона – це далеко не лише Донбас, але підкорити країну – необхідно, бо без цього йому не втриматися на троні.

Ось чому, коли УРКАїнський Янучет виступає з промовою в палаці "Україна", перекриваються цілі квартали, а опозиційні виступи блокуються "Беркутом", який своєю чисельністю переважає самих протестувальників. Таке співвідношення сил дозволяє міліціянтам оточувати учасників публічного заходу, беручи їх в щільне кільце. Одначе забагато людей в уніформі та з кийками для таких цілей в розумінні влади – не буває.

Боротьба з інакомисленням проводиться в "найкращих" радянських традиціях із залученням до справи "компетентних органів". Задля упереджень протестних проявів, виявлення їхніх носіїв та запобігання публічним заходам до керівників установ з профілактичними бесідами навідуються працівники СБУ. Відповідні попередження від людей у цивільному із загрозою застосування санкцій отримують журналісти і громадські активісти.

"...Черные фары у соседних ворот. Лики, наручники, порваный рот" – з кожним днем "Україна для людей" Януковича все ближче до крилатих рядочків Шевчуківської "Родины", пам'ятаєте? Тієї, що "к сволочи доверчива".

Є в цій пісні і наступні рядочки:

"Боже, сколько правды в галазах государственных шлюх!

Боже, сколько веры в руках отставных палачей!

Ты не дай им опять закатать рукава суетливых ночей!".

І таке попередження здається напрочуд актуальним для нашої Батьківщини часів Януковича.

При цьому репліки з боку окремих представників самої влади про недоречність та неприпустимість таких запобіжних дій з боку правоохоронних органів виглядають чітко продуманою й зрежисованою грою у "доброго" та "злого поліцейського". Мета, яка цим переслідується – відвести підозри від самого Януковича, навіяти суспільству думку, що Віктор Федорович – "хороший", а "погані" лишень окремі виконавці.

Отже, нинішня форма правління в країні все більше отримує ознаки антиукраїнської хунти, а держава – визначення "поліцейської":

- парламентаризм розтоптаний антиконституційним способом формування коаліції та фактичним позбавленням опозиції можливості впливати на прийняття тих чи інших політичних рішень, її усуненням від цього процесу з повним ігноруванням думок, поглядів, пропозицій, критики, протестів; застосуванням до опозиційних депутатів грубої фізичної сили, привселюдне і масове побиття з подальшим уникненням кримінальної відповідальності винних в цьому осіб і натомість – відкриттям судового переслідування опозиціонерів, в тому числі найбільш постраждалих від безчинств у залі Верховної Ради;

- повне підкорення й узалежнення судової системи, яка на різних рівнях виносить резонансні рішення, що цілковито відповідають інтересам влади та задовольняють її позиції з широкого спектру питань, що стосуються як нормативно-правової, так і суспільно-політичної сфери;

- здійснення систематичного і широкомасштабного наступу на свободу слова та зібрань з залякуванням як журналістів, так і громадянських активістів із зовнішнім спостереженням та проведенням профілактичних бесід представниками силових органів;

- здача національних інтересів країни у внутрішній і зовнішній політиці; відновлення духу і стилю радянської епохи у святкуванні відповідних дат, організації і проведенні присвячених їм урочистих заходів.

Наскільки успішною виявиться демонстрована УРКАїнським Янучетом "втеча від свободи" залежить від українських громадян. Його правління – це тест для всіх нас. Хунті – "НІ!".

"Можно верить и в отсутствии веры

Можно делать и в отсутствии дела

Нищие молятся молятся на

То что их нищета гарантирована

Здесь можно играть про себя на трубе

Но как не играй все играешь отбой

И если есть те кто приходят к тебе

Найдутся и те кто придут за тобой

Так же

Скованные одной цепью связанные одной целью

Скованные одной цепью связанные одной целью"

/Наутілус Помпіліус/