"Собори душ своїх бережіть" – саме так писав видатний український письменник Олесь Гончар у своєму романі "Собор". І саме про Собор йдеться мова. Про те творіння козацьких рук, яке надихнуло письменника на написання однойменного твору. Лише декілька слів хочу сказати саме про собор, а ліпше, процитую Вікіпедію, аби мене не звинуватили у голослів'ї:
"Свя́то-Тро́ицкий собо́р – уникальный деревянный собор, построенный запорожцами в 1778 году без единого железного гвоздя [1] в столице Новой Сечи – Новоселице (Новомосковске). [2]Памятник украинского барокко XVIII столетия. Архитектурный шедевр занесен в реестр ста величайших памятников деревянного зодчества".
Зараз собор руйнується, до вищих урядовців зверталися і мер міста, і губернатор області, але часу і ресурсів для спасіння собору у Президента та його команди немає. На Голодомор є, на допомогу Грузії – є, на своїх любих друзів – є, а от на церкву – немає. Мені цікаво, в чому справа? Чому так? Чому влада задається трагедіями минулого і водночас сама створює трагедію сьогодення. Невже не є важливим зберегти для нащадків цей храм, збудований козаками (як хто не знає, то у нас Віктор Андрійович начебто потомок Калнишевського)? Адже саме Свято-Троїцький храм давав натхнення Гончару, душевні сили мешканцям міста та його гостям. У кожного українця є своя маленька Батьківщина, і в кожного з нас є щось дороге з самого дитинства, що зв'язує нас з минулим,що назавжди залишається в серці. І прикладів таких "соборів" безліч.
На моє глибоке переконання слід більше уваги приділяти майбутньому і сьогоденню, аніж минулому. Повністю підтримую вислів, що народ, який не пам'ятає свого минулого не має майбутнього. Ми повинні пам'ятати про Голодомор і громадянську війну, про Велику Вітчизняну та сталінські репресії. Це наше минуле, яке б воно не було, але НАШЕ. Воно багато в чому було дуже важким. Але не потрібно забувати, що наше сьогодення колись буде минулим для нащадків, то хіба не в наших силах зберегти і передати дітям і правнукам те світле, позитивне, зігріваюче наші душі надбання, створені українцями? Можливо, краще було б витрачати величезні гроші не на нові монументи УПА та Голодомору, а зберегти собори наших душ?
