РОЗТЕРЗАНИЙ МОЛЕБЕНЬ – очима свідка

Йдеться про панахиду українських козаків м. Ромни на Сумщині у Соборі Святого Духу, натхненником побудови якого був гетьман Іван Мазепа, за участі владики Мефодія, єпископа Сумського і Охтирського. Блюзнірство над панахидою і побиття козаків організував московський піп. Хто відповість за такі злодіяння???

РОЗТЕРЗАНИЙ МОЛЕБЕНЬ – очима свідка.

Місто Ромен року божого 1698, місяця листопада, 5 – го дня.

Йде закладка першого каменю у собор Святого Духу. Тут присутній натхненник і благодійник побудови храму гетьман України Іван Мазепа. Тут і відомі козацькі полковники Марковичі, які зведуть цей чудовий храм, і які за давніми християнськими звичаями, закінчивши життя земне, будуть поховані у ньому. Їхні домовини, які вмуровані у кам'яній підлозі і сьогодні знаходяться у храмі.

Якщо вірити переказам, то останні богослужіння в храмі Святого Духа відбулися у далекому 1919 році. І чого тільки не пережив храм за наступні роки – знає один Господь.

В останній період тоталітарного радянського режиму в храмі знаходився мебльовий cклад. Після розпаду СРСР, місцевий піп московської Василівської церкви, яка стоїть поруч, використовував храм в інтересах своєї церкви. Торгівці килимами, меблями та іншим крамом зберігали тут свої товари.

Сьогодні храм – не храм, сказати хлів – гріх. Але – це найбільш вдале порівняння. На підлозі, на вікнах, на козацьких могилах пташиного помету до кісточок, там і сям дрова, присипані відпалою штукатуркою. Навколо пил, бруд, сміття, палі пацюки, голуби та ворони. І в додачу – порожні пляшки з-під напоїв.

Ідеальні умови для поступового знищення козацького храму тими, хто його знищує впродовж 90-х та років, люто ненавидячи все українське.

Ось за таких обставин українське козацтво Роменщини в ювілейну 310 – ту річницю заснування храму, 5 листопада 2008 року, вирішили відслужити панахиду по похованим у храмі, козацьким полковникам. Адже згідно з своїм статутом, зареєстрованим Мінюстом України ще у 1992 році, Українське козацтво є законним правонаступником, спадкоємцем та охоронцем всього історичного козацького взагалі, як і козацьких поховань зокрема.А якби й не поховання, то хіба козаки, як віруючий народ, не можуть зайти до свого, справді козацького храму та помолитися. Бо ж всі храми світу, в усіх релігіях відчинені для віруючих.

Он хасиди в Умань з усього світу приїздять до своєї святині – могили Наймана. І правильно чинять. Як і віруючи усіх світових релігій і конфесій: хто до Мекки, хто в Тибет, хто до Єрусалиму і т.д. і т.п. А козакам "на нашій не своїй землі" (Т. Г.Шевченко) до своїх святинь – зась! Бо храм, бачите, приватизований московською церквою. То де ж у світі і за якими антилюдськими законами приватизують, щоби потім поступово знищити святині народу??? Ніде – як тільки московськими церквами в Україні.

Отож, вирішили козаки панахиду – потому й бути. А тут така чудова нагода. Сам владика Мефодій, Його Преосвященство, єпископ Сумський і Охтирський з численними священнослужителями навідався, проїздом до навколишніх сіл, відкривати церкви. За великої кількості народу, благо храм знаходиться на велелюдному базарному майдані, підійшли до брами – аж тут місцевий московський піп. Каже: "Ось я зараз!". Тай зник. Довго його чекати не стали. Знявши з клямки на брамі затичку з обмолоченого кукурудзяного качану, зайшли до храму. Багато хто вжахнувся від побаченого безладу, але не зволікаючи, розставили ікони, запалили свічки, розпочали панахиду. Одночасно приймали пожертви від вірних церкви Київського Патріархату, роздавали ювілейне видання "Закону Божого" і таке інше.

Сотні віруючих, хоч і були пригнічені станом храму, але молилися щиро.

А що ж московський піп? Він добрався до телефону і став безсоромно брехати у міліцію, що невідомі злочинці забралися до храму, чинять зло, палять вогнища, оскверняють храм та інше, на що було здатне його сумління та фантазія,

які не дотримуються заповіді: "Не свідчи ложно!". Коли за лічені хвилини до храму увірвався озброєний автоматами загін ОМОНу на чолі з підполковником, то оторопіли від несподіванки обидві сторони. Але ОМОНівці побачили, що у храмі найліпшим чином проходить богослужіння. Підполковник міліції, переговоривши з єпископом, забрав своїх бійців та й відбув до свого відділу. Провокація промосковських не вийшла. Треба було негайно вигадувати щось нахабніше...

Наближалась 14-та година. Владика, звелівши своїм священикам служити всенощну, відбув у своїх справах. Вірні та козаки розійшлись по домівках. У храмі залишилися два священики, які не перериваючи вели молебень, та з ними два козаки. Не так сталося, як гадалося. Вірні московської церкви своїми діями не залишати жодної можливості завадити продовженню служби божої. Дочекавшись вигідного моменту, відсутності у храмі, затіявши ворожнечу, один з тих, хто проводив богослужіння підпер вхідні двері храму з середини обрізком дерев'яної балки. Молебень продовжувався. Було видно, що промосковська сторона робить облогу храму і до чогось готується. Коли один з козаків, що перебував удома, вирішив принести до храму для зголоднілих немісцевих священників попоїсти, а інший – гарячого чаю, то першого наштовхали кулаками під боки і прогнали геть, а над другим відвели свої чорні души, поламавши йому ребра.Хмара продовжувала згущатися. Вірні московської церкви покликали на допомогу "братків" від промосковського козацтва, які озброївшись кувалдами, розбили вщент вхідні двері та й увірвалися в храм...

Затих молебень, бо був розтерзаний. Познущавшись з тих чотирьох, що були у храмі, "братки" по команді московського попа передали їх прибулим міліціонерам. У храмі над прахом козацьких полковників на якийсь час запанувала тиша. І тільки видно було у напівпітьмі, як у московського попа трясеться борода, і чути як він з піною на губах викрикує, ніби підбурює та дає команду "Фас!" своїм вірним: "Мої женщини їх розтерзають, розтерзають, розтерзають!".

Що було далі – соромно розповідати. Ті, хто удіяв цей бешкет, зрозуміли, що по самі вуха "сіли у калюжу", і стали творити вже геть неймовірне, щоб своє марення видати народу за дійсність. Забили у набат, тобто у церковний дзвін, забігали по прилеглих до церкви дворах, закликаючи народ на спасіння церкви і храму від їдучих з Сум двох автобусів з видуманими "головорізами". Так продовжувалося до ранку, а з ранку з новою силою. Але годі вже. Бог їм суддя.

Георгій Завгородній, старійшина Українського козацтва

----------------------------

ХТО ВІДПОВІСТЬ?

Роменське козацьке товариство є структурним підрозділом міжнародної національної – патріотичної і оборонної – спортивної організації Українського козацтва, яка діє на основі чинного законодавства України, свого Статуту зареєстрованого у Мін'юсті України у 1992 році та предковічного Звичаєвого Права козацтва, що не суперечить законам України. Товариство зареєстроване в органах державної реєстрації, що відповідає усім вимогам чинного законодавства і є юридичною особою.Члени цієї організації у відповідність до своєї Національної програми розвитку Українського козацтва на 2006- 2010 роки, розробленої Національною академією наук України, схваленої Указом Президента України та затвердженої Кабінетом Міністрів України, виконуючи вимогу Розділу 2. "У сфері створення, відродження та охорони заповідних місць і об'єктів Українського козацтва" та пункту 16-го цього розділу "Упорядкуванню могил і поховань, споруд, пам'ятників, пов'язаних з історією Українського козацтва" у ювілейну дату закладки храму Святого Духу в Ромнах, в якому покояться прахи козацьких полковників, фундаторів цього храму – Марковичів, вирішили відправити по ним панахиду. Але місцевим попом московської церкви була створена провокація, в яку він задіяв членів свого старостату та залучив бандюків, створивши масове заворушення у результаті якого були побиті, мордовані і ганьблені два козацьких священики літнього віку, два козаки, один з яких похилого віку та ще й покалічено одного козака.

То хто відповість за такі злодіяння? Це – зовсім не риторичне запитання???

Олександр Мирончук, полковник Українського козацтва, член партії "Наша Україна"