А ми на вибори наввипередки...

Два анекдота про наших вічних депутатів -майбутніх і колишніх...

Сидять у телестудії навпроти одне одного й не кліпнуть ВІТРЕНКО та ТЯГНИБОК. Раптом дамочка не витримує й рвучко схоплюється, та як заверещить, що аж іскри від неї ледь не посипалися на присутніх у студії, а драглисте її тіло так затіпалося, наче падуча напала:

― Ви, Тягнібок, єсть украінскій націоналіст і ви нас ненавідітє!

Імпозантний молодик у гарній вишиванці глянув на дамочку, посміхнувся дещо втаємничено й відповідає:

― Ну що ви, панночко, навпаки, я вас так люблю, так люблю, навіть...кохаю, що готовий задушити вас у своїх залізних обіймах...

І ще один:

Виспавшись після чудового бенкету з нагоди відкриття в Сімферополі пам'ятника неіснуючим "жертвам УПА" і похмелившись нашвидкуруч добрячою ропою, Симоненко з Грачем вийшли на площу до свіжовиготовленого пам'ятника. Раптом Симоненко оглянувся навсібіч, розстібнув широку ширінку і...попісяв на пам'ятник. Та не пройшло й півмиті, як закляк у всій красі і в справжній бронзі. У вигляді "пісяючого хлопчика", а з висячого сороміцького місця весело дзюрчав струмочок напівіржавої водички. Той "хлопчик" був точнісінько, як у Бельгії та в маленькому угорському містечку Токай, де ще роблять чудові вина...