З усіх мистецтв найважливішими для нас є...усі!

Театр в інтеграційному літньому таборі.
Присвячується всім, хто любить дітей з аутизмом.

Аутизм – це особливе порушення розвитку, що ставить перед нами низку складних запитань, на які батьки, вихователі садків, шкільні вчителі, чиновники-освітяни хочуть отримати прості відповіді. "Онуці моєї знайомої поставили "аутизм", – каже розумна жінка, педагог за освітою. – Це вже все, чи можна щось зробити?"

Що їй відповісти? Чи "це все", оскільки навряд можна це "вилікувати", чи це – тільки початок нового життя для родини, сповненого боротьби за майбутнє власної дитини.

Ми, так саме як і ніхто в світі не вміємо "лікувати" аутизм. Ми вміємо бути поруч з аутичною дитиною, допомагати їй долати труднощі та крок за кроком йти вперед до людського суспільства, до садку та школи, до друзів, до отримання професії, до найменш обмеженого та найбільш повноцінного дорослого життя. Але змінюючи та "коригуючи" власну чи чужу дитину, варто пам'ятати про святе право Людини бути Іншою, бо такою створив її Господь.

...Отже, зараз розкажемо про те, яким буває театр в інтеграційному літньому таборі.



Театральна діяльність у роботі з дітьми з особливостями розвитку сама по собі є інтегральною реабілітаційною технологією. Це і заняття малюванням, конструювання, музикою, продукти яких створюються з конкретною метою, в певному контексті (створення костюмів, декорацій, музичного супроводу вистав). Під час підготовки та проведення вистав створюються прекрасні умови для вдосконалення навичок спільної діяльності, розвитку активного та пасивного мовлення, вивчаються та відіграються соціальні зв'язки, розвивається емпатія. Все це обумовлює потужний та всебічний терапевтичний вплив як на дітей, так і на батьків.

Підготовка та здійснення вистав за казковим сюжетом має не тільки корекційно-розвивальний, але й терапевтичний ефект. Казкотерапія використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом.

Казки викликають інтенсивну емоційну реакцію. Казкові образи звертаються одночасно до свідомості та до підсвідомості. Казка дозволяє вийти за рамки звичайного життя, в доступній формі вивчати світ почуттів і переживань, ідентифікувати себе з певним персонажем...



Привабливість казки як засобу педагогічного впливу для дитини обумовлена її властивостями:

- відсутність прямих повчань, научувань; події казкової історії логічні, природно продовжують одна одну, що дозволяє дитині засвоювати причинно-наслідкові зв'язки і спиратись на них;

- традиційна для казки перемога добра допомагає дитині відчути психологічну захищеність. Дитина засвоює, що випробування сприяють внутрішньому росту людини;

- відсутність фіксації імені головного героя та місця подій; головний герой – це образ, з яким дитина може ідентифікувати себе;

- цікавий сюжет, наповнений загадками, чарами, неочікуваними перетвореннями героїв забезпечує активне сприйняття і засвоєння інформації.

Корекційні функції казки:

- психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій;

- символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів;

- усвідомлення і прийняття змісту власної активності.

Існує ціла низка підходів до впровадження театральної діяльності у корекційну роботу з дітьми з особливостями розвитку та їхніми батьками та нескінченна кількість засобів реалізації цих підходів, які використовуються у залежності від конкретних організаційно-педагогічних умов. Опишемо підходи, які безпосередньо реалізовувались нами або російськими колегами за нашою участю:

- використання окремих елементів театральної діяльності у повсякденній корекційно-педагогічній роботі (під час різних ігор та занять як дорослі так і діти беруть на себе численні ролі, зображують певних персонажів, наприклад, дитині пропонується зобразити мішку, корову тощо). Часто при цьому використовуються необхідні атрибути (маски, шляпи та інше);

- театралізовані вистави, приурочені до традиційних щорічних подій (Новий рік, 8 березня, свято осені тощо). Ця форма роботи дуже популярна у державних дитячих установах. Їй притаманні таки ознаки: жорсткий сценарій, тривалі репетиції, залучення значних ресурсів (справжні дорогі костюми). Батьками при цьому відводиться роль глядачів. Як правило, діти з аутизмом, що відвідують дитячі садки, рідко беруть повноцінну участь в таких виставах. При підготовці та проведення таких свят у Центрах головною трудністю є те, що в міських умовах (на противагу до таборових) важко зібрати усіх дітей для репетиції, оскільки усі діти водночас Центр не відвідують. Але слід зазначити, що такі свята мають величезне психотерапевтичне значення саме для батьків, оскільки ми бачили, наскільки важливим є для них факт, що дитина бере участь в новорічному святі (на що вони і не сподівалися);

- вечірня казка у таборі. За нашими спостереженнями, забезпечити щовечора повноцінну казку – це досить висока напруга, але до цього треба прагнути, оскільки це має величезне терапевтичне значення. Існують численні способи реалізації цього підходу:

1. Команда педагогів (або батьків) ставить казку, діти виступають (у разі необхідності – заохочуються) у ролі глядачів. У такий спосіб працюють у реабілітаційному таборі Центру лікувальної педагогіки (ЦЛП) м. Москви (сам табір міститься на Валдаї). Як правило – це знайома російська народна казка, яка ставиться засобами лялькового театру.

2. У команді педагогів є "головний казкар" (режисер), який щодня створює інтерактивну казку, у якій по черзі беруть участь усі діти, батьки, педагоги табору. Так працюють у реабілітаційному таборі московського Центру "Наш солнечный мир" у Підмосков'ї. Вибір сюжету та персонажів обумовлюється подіями таборового життя, психологічним кліматом у колективі, особливостями конкретних дітей тощо. Таким чином, можна створити казку про жадність та щедрість, про дружбу, взаємодопомогу та ін. Наприклад, автор цих рядків одного разу виконала головну роль у казці про коника, який нічому не дивувався. Підготовка до казки відбувається таким чином. Режисер та його помічники протягом дня відбирають учасників сьогоднішньої казки та попереджають, що ввечері вони будуть залучені. Одразу після вечері команда педагогів, які займаються казкою, відбирають костюми у костюмерній (дещо підшивається, малюється та клеїться на ходу, при необхідності залучаються батьки як помічники). Діти-актори по черзі викликаються до костюмерної, їх одягають, розмальовують обличчя і у цей час пояснюють їм їхні ролі. Особливістю проведення таких казок є те, що вони відбуваються взагалі без репетицій і тому навіть високофункціонуючи діти (та взагалі – діти без особливостей розвитку) можуть не виконати свою партію, хоча дітям весь час підказують та всіляко їх заохочують. Тоді ведучий каже за них на такий спосіб, наприклад: "І в цей час із-за лісу з'явилося тигреня." Дитина виходить, якщо треба – за підказкою та допомогою дорослого. Робиться пауза, щоб дати можливість дитині сказати свою репліку, якщо дитина розгубилась (або взагалі – невербальна), ведучий каже: "Привіт, ведмедик! Що ти тут робиш? – сказало тигреня. Особливістю проведення таких вистав є те, що всі вони є інтерактивними, тобто супроводжуються активним спілкуванням та взаємодією між "сценою" та "залом для глядачів". Як правило, кожна вистава закінчується тим, що кожна дитина "у залі" отримує якісь матеріальний атрибут – квіточку, кораблик, сонечко та ін.

3. Кожний загін (якій складається з батьків та дітей) по черзі готує казку на власний розсуд. Інші два загони та педагоги виступають як глядачі (за необхідністю – помічники). За таким принципом ставилися вечірні казки у нашому реабілітаційному таборі. Наші загони обирали класичні загальновідомі казки ("Ріпка", "Ярмарок", "Теремок", "Лисичка-сестричка та вовчик-братик" тощо). Перша казка ("Ріпка") була показана вже на другий день нашого перебування у таборі загоном "Іноземний легіон" завдяки великому творчому потенціалу учасників з м. Тирасполь. Слід зазначити наступні позитивні моменти:

- батьки готували казки самостійно, майже без допомоги педагогів;

- у казках залучалися та мали певні ролі усі діти без винятку, у т. ч. невербальні діти з дуже проблемною поведінкою, таким дітям допомагала вся команда, нестандартні поведінкові прояви дуже вміло обігравались батьками;

- незважаючи на те, що казки відбувалися майже без підготовки та репетицій, кожна з ним мала безліч дуже вдалих креативних рішень. Наприклад, у "Ріпці" взяли участь дві дитини з однаковими атрибутами на голові – "ріпка маленька" та "ріпка велика".

- підсумкові великі вистави у таборі, створені силами батьків та педагогів, де ролі виконують діти.

Таки вистави практикуються у таборі на Валдаї (ЦЛП), м. Москва. Для них підбираються знайомі казки (наприклад, "Іван-царевич"), батьки готують костюми, педагоги виступають адаптерами на сцені, батьки – у ролі глядачів.

- підсумкові великі вистави у таборі, створені силами батьків та педагогів.

Підготовка до великих таборових вистав починається у другій половині зміни, коли усі учасники вже добре знають один одного, сформований колектив. Така вистава є однією з центральних подій табору, яка посідає значне місце у спогадах про табір, що є "психологічним підживленням" для батьків та педагогів протягом навчального року. Значну психотерапевтичну роль відіграє навіть не сама вистава, а підготовка до неї, під час якої розкриваються різноманітні творчі здібності всіх учасників, зав'язуються та зміцнюються міжособистісні стосунки, які потім тривають і за межами табору.

Під час перебування у таборі на Валдаї (ЦЛП), м. Москва ми брали участь у виставі "Попелюшка"; під час проведення у таборі "Журавушка" (Броварський р-н) "Маминої школи" була поставлена вистава "Моя мишача няня" (за "Сказкой про глупого мышонка" С. Маршака"); у таборі "Ковпаківець" були поставлені "Вінні -Пух" та "Снігова королева".

Підготовка вистави містить наступні етапи:

- формування основного складу трупи, тобто колективу, який працює над виставою (певні зміни у неї можливі протягом усього підготовчого періоду, та навіть – перед самою виставою);

- визначення особи, яка буде режисером;

- підбір п'єси (рішення приймається колективно);

- створення сценарію (над ним працюють одна-дві особи);

- підбір акторів на ролі (на добровільних засадах, але якщо хтось з членів трупи невпевнений у своїх силах, але творчий колектив бачить його в якісь ролі – варто спробувати його переконати);

- репетиції;

- підготовка костюмів та реквізиту;

- підбір та підготовка музичного супроводу;

- генеральна репетиція у костюмах та з музикою;

- створення афіші.

У таборі "Ковпаківець" наші вистави стали підсумком роботи "Маминої школи", і їх було дві саме тому, що батьки працювали у "Маминій школі" двома групами.

Специфіка підготовки костюмів та реквізиту в умовах табору полягає в тому, що під час від'їзду у табір невідомо, які знадобляться костюми та атрибути, все вирішується на місці; до того ж не завжди можливо щось привезти під час безпосередньої підготовки до вистави.

Тому у табір беруться усі костюми та реквізит, які є у центрі, та все, з чого можна робити костюми – наприклад, різноманітний старий одяг. За нашим досвідом, дуже корисною річчю є гофрований папір, з нього можна робити абсолютно все.